Нічия

Автор:     Категорія: Поезія

Ніч і я
Нічия.
Ні своя,
Ні твоя.
Течія.
Нічия.

Ніч чия?
Ніч – змія.
Сильна я?
Не твоя.
Нічия.

Вся земля
Без тепла,
Мов із скла.
Не моя.
Нічия.

**

Автор:     Категорія: Поезія

Про що думають абрикоси
перед падінням на гарячий міський асфальт?
Чи встигають злякатися
до того як розбризкаються по ньому
солодкою липкою кров’ю?
До того як ніхто вже не збере їхніх кісток.
Вірніше одну
кісточку.
Чи встигають зловити вітер кожною ворсинкою?
Чи встигають підставити до сонячного цілунку бік
мякий, як дитяча щічка?
Про що думають абрикоси
під колесами автівок і ногами необачних перехожих?
Про що взагалі думають востаннє?.

***

Автор:     Категорія: Поезія

вона любила чорних котів,
не боялась розсипати сіль
і не рахувала щасливих квиточків.
серед усіх забобонів, віщувань і передбачень
вона дозволяла собі лише одне:
коли на годиннику світилися
чотири однакові цифри
вона заплющувалась
і швидкошвидко просила циферблатів:
“нехай він буде щасливим”
1111

Пустка

Автор:     Категорія: Поезія

Пустка дзвенить тобою,
Холодом, чи журбою,
Шум подолає цей страх,
Тільки замОк на устах.

Хочеться кинути плуг,
Словом порвати ланцюг,
Та не почує ніхто,
Те, що пройме до кісток.

Марно шукати вину,
Марно будити луну
У безборонних очах,
У безкінечних листах.

Прийде зневіри мара,
Рветься десь чорна діра.
Мить зупинити вже час?
Що це поглине не нас?

Тополі

Автор:     Категорія: Поезія

Тополина завихреність віт

Замітає захмареність літ,

Ловим давній завіяний пух

Біла піна від літніх задух.

 

Гонить вихор кошлатий килим,

Тепле літо втікає за ним,

Понесе в невідомі краї

Неповторні молитви свої.

 

Заховалися тіні м`які

В невагомість – тополь пелюстки,

З-за туману чаклується міф

Без омани фальшивих оліф.

Зорі

Автор:     Категорія: Поезія

Уже розквітають зорі
На небі, що гасить ночі,
І тихо шепоче море,
Що болі всі залоскоче.

Ще сонце зігріє землю,
Ще листя впаде багряне,
Закрите усе таємне,
Чекає майбутній ранок.

Ще буде вірити в чудо
Малюк, яким був з нас кожний,
Ще впаде з очей полуда
І зникне морок острожний.

Оаза

Автор:     Категорія: Поезія

Так і немає крапельки дощу,

Іду кудись, немов у сонця пащу,

І заливає вид солоний піт,

Не бачу вже нічого,бо в зеніті.

 

Прохання глухнуть, холод лиш мара,

І не гуркочуть чорнорунні хмари,

А час коли хотілося тепла,

Здається дивним вибриком із пекла.

 

Коли прийде рятунок як гроза?

Що грає із талантом віртуоза?

Але впаде на землю та сльоза,

Замість вірша рядки скупої прози.

 

Полісся

Автор:     Категорія: Поезія

Сосни вростають в небо,
сосни вростають у річку,
коли прийдеш на цю землю,
захочеш тут жити вічно.

Нехай прольються дощем
хмари над сивим лісом.
Як небо лусне хрящем-
це грім відкриває завісу.

Коли ти захочеш побачити
поліські в*язкі болота,
нехай буде спокійна
і тиха твоя хода.

Попросиш в боліт вологи,
захочеш чийогось жалЮ,
та потяг навряд чи зловить,
щасливу рейсу твою.

Вистукуй, мій любий,вистукуй,
ритми гіркого життя!
Коли буде час послухай
про що мовчать болота.

Можливо від них ти взнаєш,
що ріки течуть лиш там,
де хтось віддав свою тугу
на волю холодним вітрам.

Нехай це небо розкаже,
як соснам спускає хмари,
щоб ті хоч на мить відчули
небесну любов безтями.

Нехай німі твої вікна
напишуть на свОїх обличчях
на скільки постійне мовчання
може ставати вбивчим.

Та скільки б ти тут не їхав,
скільки б не бачив лісу,
сосни вростатимуть в небо
на землях старого Полісся.

Таємниця

Автор:     Категорія: Поезія

Блукаю темними вулицями
Шукаю там правильні напрями,
Довіку бути надірваною
Та от тільки не вміти – собою.

Сповзає розколів вищербленість
Як зуби з щелепи вичавлені,
Знайдеться питання запиленість.
Чи прийде світанок окрилений?

Відчути надію скривдженою,
Здобути зневіру покривлену.
Чи варто боротись за відповідь,
Що схована в мареві лихоліть?

Чи існує?

Автор:     Категорія: Поезія

Чи існує внутрішнє золото,
яке світліше від злитків
і цінніше за власну вигоду?
Чи існує достатній поступ,
для досягнення світлості
без одеж із шовку
і без паломництва?
Чи існує людина – голуб,
що несе у собі символи миру
і на закінченні днів своїх
для якої буде соромно -
не народитися знову.
Щоби змінити цей світ для усіх,
а не лише себе у ньому…


Top