“Лише той гідний життя і свободи, хто кожен день іде за них на бій”. Й.В.Гете.

Чи є у нас нація, національна ідея? Ні, нас 45 мільйонів абсолютно байдужих людей. А втім національна ідея у кожного своя й вона у більшості приблизно така: Не міняти життя а будь-якою ціною пристосуватись до нього тут або поїхати заробляти достойні гроші на чужину.

У пам’яті сплили слова поета: Далі цікавіше…

Зарплата, котра принижує людську гідність.

Осінь 2010 року. На ринку праці звична ситуація: більшість роботодавців встановили вікові обмеження. Людям старшого віку пропонують працювати місяць за 1000 гривень. Це 40 гривень за робочий день. Якщо вирахувати проїзд та “тормозок”, то на прожиття залишаться одні сльози. Тут навіть 1500 не набагато покращує калькуляцію. От чому Далі цікавіше…

Дружина до мене:
– Родичі запрошують нас в дорогий ресторан на ювілей. На яку суму подарунок купувати будемо?
– Гадаю гривень триста буде достатньо.
– Та ти що!? Там такі люди!
Купили подарунок, букет й прибули. Ресторан справив хороше враження: на подвір’ї декоративний ставок із живими рибами, над водою схилилися плакучі верби. Зал стилізований під старовину: дерев’яні столи, крісла, горить камін, на стінах Далі цікавіше…

Створилась парадоксальна ситуація при котрій… хорошої людини на посаді Президента бути не може! Таку людину не виберуть! Чому? А ви уявіть таке: знайшовся благородний чоловік, котрий наважився висунути свою кандидатуру на посаду Президента й проголосив програму дій:
“Пані та панове, співвітчизники! Ми у переважній більшості є вихованцями так званої “Влади рад робітничих та селянських депутатів”, котра, насправді, ніколи не була владою народу. Від імені народу нами керували властолюбні авантюристи. Комуністичний режим претендував Далі цікавіше…

Уявімо ситуацію. Літо. Спека. Відпустка. Ви вирішили поїхати до моря маршруткою – там кондиціонер, телевізор та й доїдете вдвічі швидше. Щоб зекономити, поклали в сумки домашнього самогону, сала, консервації тощо.

В маршрутці виявилося 16 чоловік – 5 жінок та 11 мужчин. Рушили. Один фільм переглянули, другий. Аж тут Далі цікавіше…

Криза, роздуми, висновки…

Диспозиція або, іншими словами, картина маслом така: Ви – приватний підприємець. Для прикладу, шиєте костюми. В одній кімнаті п’ятеро робітниць займаються розкроєм, в іншій п’ятеро швачок шиють. Майстри шиють по два костюми за день. Новенька недосвідчена швачка шиє за день один костюм й не такої якості, як майстри, отож й отримує менше. Здаєте одяг у магазини. Знаєте: у Вас є конкурент не нашої крові, у котрого теж працюють 10 робітниць й платить він їм аналогічно. Та попри все те Ви тим не переймаєтесь – на ринку успішно реалізується як Ваша так і його продукція. Ваш бізнес приносить добрий прибуток отож сміливо берете великий кредит в банку на розкішну хатинку в престижному районі, круту іномарку та інші понти. Все йде ідеально: бізнес процвітає, хатинка будується, “мафинка” бігає. Ще й до того Ви накупили престижного одягу, суперову мобілу, “плазму”, фото та кінокамеру та таке інше. Поїхали із сім’єю відпочивати в Туреччину, двічі із коханкою в Єгипет. Життя в Далі цікавіше…

Аналіз ситуації “Як ми дожилися до такого існування?”

До Вас дійшли чутки, що в промисловому центрі N дуже низькі ціни на житло. Ви вирішили перевірити й відправились на оглядини. На вокзалі купили газету об’яв, найняли таксі. Після відвідин декількох об’єктів Ви шоковані: ціни вдесятеро нижчі ніж у вашому регіоні! Попрохали таксиста пояснити цей феномен. Той видав інфу: Далі цікавіше…

– Доброго дня, мила пані! У мене до вас ділова пропозиція від котрої неможливо відмовитися. Он поряд порожнє кафе. Давайте зайдемо, я пригощаю.

– І вам навзаєм доброго дня, чоловіче. Гроші зараз всім потрібні – криза, отож я готова Вас вислухати.

– Значить, ситуація така: в нашому відомстві загинув, юнак котрого Ви добре знаєте. Мертвим все-одно, а мої колеги можуть дуже постраждати. Ви їх врятуєте, якщо засвідчите те, що нам потрібно. Ціна питання – ця товста пачка доларів. Тут 10 тисяч, можете не переховувати. Якщо домовимось – вони ваші.

– А що я повинна засвідчити?

– Засвідчіть, що ваш знайомий неабияк пиячив й в такому стані ставав дуже буйним. Задирав усіх підряд а особливо зненавидів нашого дільничного інспектора, котрий жив поряд. Ви чули як Ваш знайомий не раз йому погрожував: “Мене це довбане життя дістало! От доведу тебе до того, що ти змушений будеш відвести мене у відділок. Там я зумисне буду падати на цементну долівку, щоб спричинити собі смерть! Зроблю так, що всі подумають, що то ти винен в моїй смерті! І я звільнюсь від мук цього довбаного життя і тебе в таборі підаром зроблять!”

Ну що, мила пані, згода? Гроші даю неабиякі а язик то без кісток… Та і мертвим вже все байдуже… Не вагайтесь – Ви відмовитесь, я іншу знайду… Ну то як?

– Гаразд, я беру гроші і засвідчу як потрібно. Розписку писати?

– Не треба, ваша душа буде мені заставою.

– А що, душа хіба є?

– Не переймайтесь, це вигадки поетів та нікчемних невдах. От пишуть маячню: “Не вынесла душа поэта…”, алкаші лаются в “душу мать” та таке інше… Українці та політики при словах “Душу й тіло ми положим за свою свободу” руку до серця прикладають та губами ворушать в такт. При тому всьому усі вони пальчиком поворухнути лінуються ради здобуття тої міфічної свободи… Заспокойтесь, розмови про душу – маячня, алегорія… О, ще одне: справа вигорить, якщо буде ще один свідок. У вас є подруга, котрій потрібні гроші? Є? От і ладушки. Давайте номер мобільного. І на останок: до вас іноді з такими ж діловими пропозиціями будуть підходити мої коллеги. Пароль буде: “Молоде покоління вибирає Божі заповіти?” Ваш відгук буде: “Молоде покоління вибирає сите, сповнене тілесних насолод безтурботне життя!”

– Домовились. Я рада такому діловому співробітництву але мушу йти. Признаюсь – гроші витрачати… О, мало не забула. Як вас, добродійнику, величати?

– А Ви хіба не здогадалися? Я – сатана!