пошуки невагомості

Автор:     Категорія: Поезія

розірвані пути.
дивні погляди чимось стороннім набуті,
загублені потяги.
руки до колії залишились прикуті.

час поверненню не підлягає,
зникають миті.
хтось новий на пероні чекає,
небо в оксамиті.

космічний трамвай,
шукаю шлях на гору.
єдине “прощавай”,
вбити в собі потвору.

думки розлітаються на міріади зірок,
гра підсвідомості.
життя – ще один незакінчений урок,
пошуки невагомості.

***

Автор:     Категорія: Поезія

весь час змінювалась яскравість і контрастність світла
псевдосвідомість блукала в світі розірваних ниток
тривіальність буденності приводила мене до колапсу
я відчував, що ще один день і я посиплюсь на землю порохом часу

сумніви блукали десь у безоднях інформативності мозку
дивний шум будив мене кожного ранку
я бачив світло і світло било мене сполохами темряви
порожнеча розросталась, я готувався до втечі

але нічого не змінювалось, я дальше залишався розірваним на клапті
частинки мене годинами блукали разом з тобою по голому асфальті
дим в легенях тримав мене в своїх рамках
я прагнув розірвати кайдани і не повернутися разом з світанком.

ніч зустрічала людей своїми снами
коли ви засинали я неначе прокидався
життя наче сон, коли він закінчиться все почнеться знову
можливо для початку потрібно закласти першооснову?

за пределами сознания

Автор:     Категорія: Поезія

за пределами сознания моего подсознания существует
мир моих прошлых жизней и странных скитаний,
тогда я был в поисках истинных страданий, и
волей моих дурманных мечтаний я
слишком был близок к нирване.

что тогда мне помешало? моя близорукость привела
к тому, что все кончилось за пределами моего одиночества,
я стоял тогда на краю ямы и жал руку какому то
мальчугану в черной рясе, он еще тогда сказал, что у меня костлявые руки,
а я ответил, что это все моя депрессия,
физическая боль и душевные муки,
и еще тогда подумал, что может это он
создатель этого мира, не нужно было его так просто отпускать,
даже не спросил отчества и имени.

каждый день я грущу о бренности человеческого
существования,
но это не мешает мне выполнять мое призвание:
плести сети и вовлекать в игру этих ничтожных созданий,
я все время мечтаю о том, что смогу призвать
часть своих потерянных в веках знаний,
особенно годами терзаясь за то, что однажды
имел наглость снова стать человеком,
или просто мне нравится ходить по свету и мучить
всех своим адским смехом?

долой все это коллективное сознания, уничтожим
социум посредством собственного вымирания,
сделаем этот мир хуже, и наплевать на религии и
регалии, пусть зажгутся огни восстания,
и плывя вверх по реке бытия против течения, мы
создадим новый удивительный мир без страха и боли,
хотя и пролить для этого нужно будет слишком
много крови, но мы наконец то сможем почувствуем вкус истинной воли.

***

Автор:     Категорія: Поезія

Cиндром божевілля.

Ворон тихо сідає на гілля,

Я повернусь вліво і піду для всіх непомітно.

 

Хмари зібрались, повітря палає, падає світло,

На землю падає тихо лахміття,

Ворон злітає, неначе вперше і в останнє,

Місто зустрічає світання.

 

Повсюди непотріб, лиш падає попіл

Я дихаю вітром, проходжу довкола,

А хвилин через п’ять  пролунає постріл,

Фанфари і кінець цього замкненого кола.

***

Автор:     Категорія: Поезія

И снова поезд, я стою на перроне,
Он едет туда, где меня ждет алая осень,
А я так и не смог добраться к родной Вероне,
И жизнь моя опять стала не очень.

Хочу идти пешком без оглядки,
Останавливать по дороге людей и спрашивать о их жизни,
Особенно стариков. Не будем больше играть в прятки,
Меня больше не мучают голоса в голове и странные мысли.

Мимо меня проезжают большие города и люди-самоубийцы,
Я лечу в никуда, в новый мир, где меня ждет жена,
Седая старость, взрослые дети, внуки-кровопийцы,
И Смерть с бокалом красного вина.

А дальше… Добро пожаловать в новый мир,
Вы наконец-то приехали, конечная остановка,
После дороги длиною в жизнь Вас ждет славный пир,
А потом снова новая жизнь и новая картонная коробка.

C’EST LA VIE

***

Автор:     Категорія: Поезія
Так просто прыгнуть, так просто упасть,
Идти, не смотреть под ноги, чувствовать, что вот-вот и взлечу.
Наедине с тенью, танцуя с ветром,
Мое тело мечтает стать целым, две части станут одним, цельным.

Я не мечтаю больше, не стремлюсь к величию,
Не курю от одиночества, не пишу стихи о любви,
Не говорю, когда могу смолчать, не дышу,
Не летаю, когда так хотел научится летать.

А знаете, все таки, эта жизнь бесценна,
Красота в каждом мгновение вечности,
Вот только я не знаю, зачем здесь я,
Что поделать, жизнь такова.

Мне опять вчера снилось, как я ходил по воде,
Почувствовал свободу, вот только не смог удержать,
Не смог вовремя не проснутся, остаться там,
Где дельфины спят, и люди не дышат, а вечно молчат.

Там вечная осень, все дни как один,
Я сижу на земле, ногами в воде,
И смотрю, как падают медленно листья,
И танцуют во тьме, осыпая меня,
Статую, монумент из воли Огня.

тюрьма

Автор:     Категорія: Поезія

Мое тело стремится к нулю,
Мое мысли мечтают о бесконечности,
Хотя наверно я и сейчас просто сплю,
И больше не мечтаю о вечности.

Резать вены в стратосфере,
Лезть в петлю, существовать на грани,
Больше не пытаться думать о истинной вере,
Не существовать только своими снами.

Отказаться от всего, что манит,
Сделать адом жизнь своих родных,
Исчезнуть навеки в эфир,
Всю жизнь считать себя больным.

И возможно умереть,
Лечь в гроб и там лежать,
Ни о чем не думать и даже не мечтать,
Наконец-то перестать существовать.

После смерти не будет ни рая ни ада,
Ни даже другой жизни, всего лишь тьма,
Хотя наверно для тебя это будет досада,
А для меня вся эта жизнь всего лишь тюрьма.

***

Автор:     Категорія: Поезія

я хотел что-то сказать,
но только не было кому,
не было кому доверять,
на все поставили табу.

я возвращался с роботы,
каждую новую неделю чувствуя новую истому,
мы все роем свои подземные дороги как кроты,
а помнишь как ты хотел что бы все было по другому?

голоса в голове играют странные ноты,
я иду по тротуару босиком с новой книжкой,
людей нету совсем, только одни еноты,
хочу снова оказаться в прошлом, – мальчишкой.

Автор:     Категорія: Поезія

А за вікном тихо шелестіло листя.

Я сидів за столом, руки танцювали на папері,

Я обернувся, тихо заскрипіли двері,

Ти ввійшла в моє життя. Наївно чиста.

Ми разом йшли дорогою додому,

Я не вірив, що може щось змінитись,

Можл

purchase cialis online

иво ти хотіла одружитись,

А я просто відчував смертельну втому.

Я стояв на пероні, тихо чекав на поїзд,

Позаду були роки і наївні дитячі мрії,

А ти і далі чекала на якісь мої дії,

Хоча для мене це все була випадковість.

zp8497586rq

Я уйду, как уходит весна

Автор:     Категорія: Поезія

На столе стоит кубок Грааль,
А я просто сижу и учусь рисовать,
Воплощая движения спираль,
Я любовью сравняю проклятый контраст.

Почему мы учимся убивать
Каждый день свою любовь?…
Я ухожу и меня не догнать,
Больше не будет снов.

Радуга танцует цветами за окном,
Будоражит мои воспоминания,
Это мне только кажется –
жизнь за черным стеклом,
Несбыточные все мои желания.

Трудно смотреть людям в глаза,
Слышать ложь убегая от себя,
Ведь жизнь сложная игра,
Не знает, что такое сожаление, зря…

Что же делать, когда умирает душа?
Может мне просто вернутся назад…
Я желтею осенней прохладой дождя,
Я уйду, как уходит весна…не спеша.

 

2010.

Top