Яка відстань до твого серця?
Я йшов, біг, летів,
Але не зміг обігнати хлопчину,
Коли той під’їхав до тебе на “Яві”.
Доле, дай мені вдачу молодого джури,
Подаруй, будь ласка, голубе лоша натхнення,
Можливо, моя журлива пісня
Буде звучати приємніше
За найчіткіший ритм мотора.
***
Не для мене місяць в небі
Стежку осяває –
Інший квапиться до тебе,
Щастя переймає.
Не світися, місяченьку,
Не спіши, юначе,
Через вас моє серденько
І болить, і плаче.

Це та, що мене цілувала,
А може й любила , хто знає…
У серці печаль завмирає
І б’ються ідилій дзеркала.

Він кинув кашне компромісів
На кригу затоки авторитетів
Він угледів байдужість конаючого
У заводі довготерпіння
Він мчав швидше вітру ілюзій
По автостраді любов-іронія
Гальмуючи на схилах розпачу
Під ожеледдю благополуччя.
Вона – одинока веселка
Задуми кленового листопаду
Цілується з павутинням ідилій
В його волошковім вінку неба

Я подумав – покохала,

Та як завше обманувсь,

Ніч обом на постіль слала,

Я ж у ній один проснувсь.

Дойна почуттів стихала,

Лиш її торкнулась ти,-

Все одно спасибі, Алла,

І за цей акорд простий.

Чому, питаєш, смуток ув очах?

То все кохання – перелітний птах.

Весною співом душу обійма,

А прийде осінь – десь його нема.

Скажемо так, хорошій знайомій, яка їздила за кордон займатись т.з. консумацією, тобто складати товариство клієнтам питних закладів, щоб вони замовляли більше випивки.

Віршувати сьогодні не слід,
Сантименти мені ні до чого, –
На бардак обернувся світ,
Де не вірять ні в чорта, ні в бога.
Russian girl, ти летиш за кордон,
Розважатимеш публіку в барі…
Щоб не клятий грошей закон,
Могли б жити з тобою в парі.

Україно, сніги настали,
Молоді твої ночі й дні;
Ти надінь калинові коралі,
Нареченою будь мені.
Україно, моя царівно,
Русу косу вінком повий,
Вже зайнявсь небокрай чарівно,
Обвінчає нас рік новий.
Україно, без тебе, мила,
Жити я б не хотів і не міг,-
Ніч різдвяна згорнула крила,
А на серці біліє сніг.

Як ти мене любила –
Зіркою пломеніла,
Вишенько моя мила,
Як ти мене любила.
Чом же тепер не любиш
І нецілована мною
Серце самотнє губиш?
І нецілована мною,
Що ти мені лишила,
Вишенько моя мила.
В ніч грозову, червону
Впали твої оченята
Під ясенову крону.

Душу навиворіт – що там?
Душу сполощу в потоці,
Щоб ані брудом, ні потом,
Щоб не зав’язти в пороці.