Мужланів укри бурили в сіни,
Бардак без сенсу, чмирів ешелони,
Моє пиво значить більше за мене –
Воно творить історію, воно творить світ.
Щури-мазахісти, в подиху бальних зал –
Реальність сама для себе. люди її не цікавлять.
Вона пише “люди” з маленької літери.
Вона не пише нічого. я, може, й хотів би,
Щоб вона щось мені сказала.
Я точно – стовідсотково – хотів би цього!!
Але в своїй вигаданій реальності я цього не хочу.
Мій сом.
Мій вигаданий сом.
Архетип.
Слово, що було першим – було “ом”.
Сом мені не належить.
Мене тут немає.
Великого брата немає.
Ніхто за “я” не стежить.
За “я” хризантеми лежать мов покоси.
Їх правда – вічна тема твоїх розмов.
Ти знаєш, перше слово було “Ом”!
Для них це радісна новина. Євангеліє.
Для реальності – це мертві хризантеми.
Ом – реальність. Сом – це я.
Втопитись в собі – гідний кінець.
Для такого їблана.
Бездарно.

Тої самої ночі Єґеагдє встав з ліжка, не накинувши поверх майки і трусів ніякого одягу і не вмикаючи світла, дістав з шухляди свого письмового стола зошит на 96 аркушів у клітинку і, на мить завагавшись над вибором ручки (мав набір з пастами десяти кольорів), навшпиньках вийшов з кімнати і замкнувся в туалеті. Ще не зайшовши до освітленої кімнатки, він, не помічаючи в темряві, що тримає зошит титульною обкладинкою вниз, розгорнув його з кінця, і, тільки-но всівшись на унітаз, почав виводити на першій сторінці літери. Записавши весь алфавіт, він проставив над кожною буквою її порядковий номер. Відступивши кілька рядків, не особливо роздумуючи начеркав:

8571428571428 / 1429

Далі цікавіше…