НА КОНКУРС.
Сідало сонце за горою
Відчулись подихи весни
Струмки пролилися сльозою
Їм треба знов свій шлях пройти.
І знову річкою їм стати
Яка не спинить навіть час
Одне й те саме проживати
Лиш споглядаючи на нас.
А ми так само проживаєм
Завжди чекаємо весни
І так у справах,замічаєм
Нема колишньої краси.
Наш час збігає так помітно
Ще трохи,й знов прийде весна
І сонце сяє тим же світлом
Та радості чомусь нема.
Хоч час не можем ми спинити
Струмок хоч річкою стає
Але нам знову треба жити
Весна хай сили нам дає!
Щоб ми спинились на хвилинку
Забули клопіт наш земний
Бо час проходить без зупинки
А це лиш крок,такий простий!

Знов слова за вітром мчаться
В них своя душа бринить
В кожнім є кусочок щастя
Що на крилах в світ летить.
Слова ляжуть на папері
Що в поета за столом
А думки відкриють двері
що до неба.Там крилом
Білий ангел привітає
Не потрібні там слова
І хто чисту душу має
Є на щастя всі права.
На папері знову ляжуть
Всі думки,слова на мить
А вітри тихенько скажуть
Де у них душа бринить.