О, Богине всіх наук Літературо!
О, щастя моє ти, натуро
Жива, пломениста ріка,
Не втомлюється рука моя від пера.
Любов я маю до тебе,
Яку може не мав
Ромео до Джульєти,
Яку точно не мав
Гомер до Греків
Та італійці до своїх поетів.
Тим більше не мають її
України сучасні сини.
О, Богине всіх наук Літературо!
Ти – вселяєш віру в себе,
Ти – допомагаєш торкнутися неба,
Ти – сенс життя мого рутинного,
Ти – надія Ангела безкрилого.
Тобі завдячую радістю життя,
Ти допомогла полюбити буття,
І без тебе Я – вже не Я,
Ти стала сенсом мого Життя!