Зима. І неймовірний сніг
Так легко, майже невагомо
Злітав з небес на дах, поріг,
На вікна – очі мого дому.
Захоплено дивилась я
На біле сяйво снігопаду.
Сніг танцював, іскрився, біг,
Летів, сміявся й тихо падав.
Зимову постіль – білий блиск
Зима з морозом розстелили.
Горіла свічка. Капав віск.
Перо, розбуджене, скрипіло…
Прокоментуй!