Теорія архетипу дитини  К.Юнга допомагає розібратися в феномені такої привабливості персонажа Карлсона для читачів будь-якого віку. Визначення «вічна дитина» [2] найбільше підходить головному герою повісті А.Ліндгрен – дитина в тілі, хоча і невисокої, але дорослої людини. Карлсон позбавлений внутрішніх обмежень та самоконтролю, що притаманні дорослим. Він живе в гармонії зі своїм внутрішнім «я-дитина», керуючись бажаннями. Життя для нього – безкінечна гра, іноді небезпечна для нього самого, та дитина не помічають таких загроз, будучи повністю поглинутою цікавим для неї справою. Так і Карлсон з властивим йому нерозважливістю може випадково підірвати іграшкову парову машину Малюка, піти разом гуляти по дахах Стокгольма, впустити злодіїв в будинок, аби потім покепкувати з них.

Опираючись на теорію К.Юнга, Карлсон характеризується наступними ознаками архетипу дитини: Далі цікавіше…

Творчість Астрід Ліндгрен – надзвичайний феномен сучасної світової культури. Книги письменниці перекладені на десятки мов, її ім’я відоме у всьому світі. Літературна доля письменниці склалася зовсім непросто. Ліндгрен змінила дитячу літературу, багато в чому визначивши її розвиток у другій половині ХХ століття. Але саме новаторство і несхожість часто викликали заперечення і неприйняття. Далі цікавіше…