Як легко
в маленькій людині
любити
ВЕЛИКОГО
генія.

Як важко буває
у геніїї
людину,
бодай,
віднайти.

2010

Життя в полоні. І що зосталось? – Щоденні втечі.
Самій від себе, від зобов’язань і метушні.
Відкриєш очі, розправиш крила… А то вже вечір.
За днями дні.

І буде завтра. І нове сонце над древнім містом
Своїм промінням прошиє душу мою наскрізь.
Вже не сховатись, бо ціль віднайдуть просвіти вістря
І зрушать вісь.

Між до і після, між була й буду, лише сьогодні.
Я помилялась, коли між ними звела стіну.
Спасибі, Боже, що так неждано напередодні
Збудив зі сну.

Життя на волі. А що позаду? – Щоденні втечі.
Тікали люди. Тікало сонце. Тікали дні.
Закрию очі, життя відбулось і жодних зречень
Від Я в мені.

2011

Її переливати з уст в уста –

Заквітчану,  присмачену,  достиглу…

Одвічний подив  – як почути встигла,

Коли у мить єдину з-поміж ста

Здригнулась тиша, пряна і густа,

І вже, предвісна, у мені не стихла.

 

І римувати спокій і вогонь

У суголоссях передсердь і світу.

Мов замовлянням, віршами зцілити

Щоденні зойки виболілих скронь.

Лиш катувати,  Господи,  боронь

Рядки непевним  словом неофіта.

 

Завмерти у звучанні. А в серцях –

Зрости відлунням тисячі акустик.

І урожайно  у зневірі пусток,

Від пагінця усмішки до вінця,

Зчитати сокровенне з папірця.

І сподіватись – більше не відпустить.

 

18.03.2012

ПРО ЩАСТЯ

Може звичка це – пошук щастя

Серед начинок дивних в тісті?

У сміливості  – не упасти,

А бузок в п’ять пелюсток з’їсти?

Також віриться одностайно

(Між можливостей сотні з лишком)

Що живе у квитках трамвайних

Чиєсь щастячко тишком-нишком.

У розбитих на друзки склянках.

І  у ґудзиках сажотруса 

    

Ноги з ліжка опустиш зранку –

Став на праву?

Щастити мусить 🙂