Її переливати з уст в уста –
Заквітчану, присмачену, достиглу…
Одвічний подив - як почути встигла,
Коли у мить єдину з-поміж ста
Здригнулась тиша, пряна і густа,
І вже, предвісна, у мені не стихла.
І римувати спокій і вогонь
У суголоссях передсердь і світу.
Мов замовлянням, віршами зцілити
Щоденні зойки виболілих скронь.
Лиш катувати, Господи, боронь
Рядки непевним словом неофіта.
Завмерти у звучанні. А в серцях –
Зрости відлунням тисячі акустик.
І урожайно у зневірі пусток,
Від пагінця усмішки до вінця,
Зчитати сокровенне з папірця.
І сподіватись – більше не відпустить.
18.03.2012
Теги: конкурс 2012
Прочитано разів: 56
Оленко, ти вмієш покласти на лопатки..
Та куди там… Мені хоча б згадати, як то – писати вірші Дякую, Лєнусь.
Оленко, знаю один чудовий рецепт як писати вірші:
Береш і пишеш
Хоча тобі його не потрібно випробовувати. Ти й так пишеш ще й як пишеш
!!!
Хороший рецепт, дієвий Дякую, Ярику.
Класно. Молодець!
Дякую Приємно, що подобається.
Оленко, такий солодкий подив завжди читита Твої рядки,будем вірити, що не відпустить тебе вже і триматиметеся міцно разом й дивуватимете нас!
Дякую, Марі Добра ти )))