Жанр детективу сформувався лише у першій половині ХІХ століття і з того часу набував поширення надзвичайно динамічно, а сьогодні він є одним з найбільш читабельних та розповсюджених. Можливо, саме через таку надмірну популярність та доступність детективні романи починають здаватись банальними та однотипними, а тому для їх авторів надзвичайно важливим стає виділитись з маси тих, хто пише детективи, представити у своїй творчості щось нове та донині невідоме. Таким чином, формуються нові канони та особливості жанру чи, радше, руйнуються старі норми, за рахунок чого стає складнішим ідентифікувати певні конкретні вимоги детективного жанру, що було доволі просто зробити з класичними прикладами. Звичайно, є й інші причини, які провокують неймовірні варіації та зміни в межах, здавалось би, сталих та конкретних вимог до написання; це перш за все особливості епохи, в якій живуть письменники, соціальний, економічний, політичний та культурний фон. Отож, зрозуміло, що детектив – це свого роду гонка за модою, все, що знаходиться на вершині популярності в кожній конкретній епосі, втілюється в детективі, забезпечуючи його безкінечною новизною та актуальністю.
Доба постмодернізму видається надзвичайно цікавою для спроби аналізу особливостей жанру детективу, адже вона дозволяє неймовірні комбінації тем, мотивів, характерів та модифікацій попередніх здобутків. Для генези жанру детективу найважливішим є зняття опозиції «елітарна – масова» література, тому що детектив по суті є представником останньої, що в свою чергу диктує певні правила, частину з яких автори мають дотримуватись: твір повинен розважати, бути доступним пересічній людині, занурювати у світ уяви, відволікати від реальності (ескапізм), або на ідейному рівні – має бути таємниця чи загадка, людина, яка її розгадує (але не обов’язково детектив), розслідування та знаходження і покарання злочинця чи кривдника. Іншу частину правил можна проігнорувати чи видозмінити, як-то: наявність героя-детектива (професіонала чи аматора), наявність злочину, порядок представлення подій. Але два «золоті» правила детективу залишаються незмінними: коли виключені всі варіанти, крім одного, іноді найнеймовірнішого, він і є істинним, а також, чим складніша справа, тим простіше її розв’язання. Приналежність детективу до масової літератури в будь-якому випадку робить його жанром формульної літератури, яка являє собою певні конструкти, що складаються з конкретного набору постійних, завжди одних і тих самих елементів, також поняття «масова література» може трактуватись як сукупність популярних творів, друкована продукція для розваги, як говорить Дж. Кавелті. Без сумніву, найбільш спокусливим для авторів масової літератури, згідно з Джоном Сторі, є два чинники: фінансова вигідність масової культури і потенційно величезна аудиторія.
Ще однією характерною рисою розвитку цього жанру є зростаюча кількість жінок-письменниць детективів, адже класиками прийнято вважати Е.А. По, А.Конан-Дойла, Ж. Сіменона та У. Коллінза, хоча не варто забувати і про А. Крісті, після якої зацікавленість авторок детективів в розбудові жанру стає більше і більше помітною. В цьому контексті доречно згадати Енн Кетрін Грін (1846-1935), яку називали «прабабкою» детективу, тому що вона перша після Е.По письменниця, яка почала писати в новому на той час жанрі детективу в США і складати не короткі новели, а романи, називаючи їх «детективними історіями». Таким чином, Енн Кетрін Грін була першою жінкою, що спробувала проявити свій талант у детективному жанрі і досягла чималих успіхів у цій справі. Для переважної кількості сучасних читачів написання детективів так і залишається суто чоловічим заняттям і навіть чоловічою літературою, та сьогодні детектив повільно, але впевнено зміщується в область «жіночої літератури», хоча говорити про фемінізацію детективного жанру ще зарано, адже є і автори-чоловіки.
Премія імені Агати Крісті, яка присуджується авторам творів детективного жанру, також підтверджує згадану тенденцію до переважання саме письменниць детективу серед числа номінантів, серед них такі авторки як Роберта Іслейб, Елізабет Зелвін, Кріста Девіс та Шейла Коннолі, двоє з яких працюють психологом та психотерапевтом, а інші дві змінили безліч професій перш ніж визначитись як письменниці. Такий їх досвід надзвичайно впливає і на письменницьку діяльність, насичує її безліччю тем та сюжетів, робить їх творчість різнобарвною та поціновуваною. Звичайно, така неоднозначність у виборі справи свого життя вимушена і особливостями епохи, важко одразу визначитись в суспільстві, яке не дає стійкої опори та орієнтирів, в час, коли немає незаперечних істин та впевненості в завтрашньому дні. Саме тому авторки шукають підтримки одна в одної і організовують клуби, наприклад, «Sisters in Crime», де обирають голову, ведуть дискусії, діляться досвідом, обговорюють та критикують творчість одна одної.
Зважаючи на характерні риси доби постмодернізму, логічним є те, що сучасні письменники просто не можуть наслідувати класичні канони, тому що в такому випадку їх твори здаватимуться надуманими та невдалими і навряд чи будуть читатись та продаватись (беручи до уваги сучасне споживацьке суспільство, на якому будує свою міць та вплив масова література). Вагомою рисою в порівнянні з класичним каноном є те, що якщо раніше головним героєм мав бути детектив-аматор, переважно чоловічої статі, то зараз ним може бути хто-завгодно, навіть дитина (Барб Гофман «Правда і наслідки»). До того ж головним персонажам автори підшукують такі неординарні риси, пристрасті та навіть вади, які б виділили їх з загального числа сищиків (Елізабет Зелвін «Смерть прикрасить твою ялинку» – чоловік, який лікується від алкогольної залежності, Шейла Коннолі «Розмір має значення» – продавчиня магазину одягу), образи яких створюються мало не щодня, якщо взяти до уваги кількість детективних романів на полицях книгарень. Не обов’язковим стає і товариш детектива, призначенням якого є презентація історії, а іноді розповідачем, жертвою та свого роду детективом виступає одна особа (Кріста Девіс «Соус «Дед Ай»). Змінились і сюжетні характеристики: вбивство у замкненому просторі перестає бути актуальним, ланцюжок хибних припущень може бути взагалі відсутнім, часто припущення персонажів не представляються читачеві, тому виникає враження, що він ніби відсторонений від центральних подій, хоча і має до них відношення, а врешті решт здогадується хто злочинець. Більше того, тепер мова може йти не лише від обличчя детектива чи його товариша, а від жертви, яка врятувалась, чи навіть від самого кривдника, якого ніхто не підозрював у злочині.
Сучасні розбудовники жанру, як зазначалось раніше, не є лише авторами детективів, а науковцями, професорами чи активістами в певній соціальній сфері, так само і їх протагоністи – в більшості люди досвідчені, бувалі, різнобічні. Так, Елізабет Зелвін переносить у свої романи та оповідання досвід роботи в реабілітаційних центрах для людей з алкогольною залежністю. Це говорить про те, що «інша» сторона життя авторів детективів практично є спонсором письменницького успіху, вони пишуть про те, що їм самим відомо, переносять свою реальність у творчість, а для читачів, які прагнуть втекти від буденності, це стає прекрасним виходом: зануритись в реальність іншого, заблокувати на час думки про власне життя . До того ж, таким чином вони створюють світ, близький до реального, з людьми які існують поруч, навколо нас, це стає ще однією характерною рисою сучасного детективного оповідання. Як зазначають самі письменники, вони пишуть щоб розважити читача, а керуються при цьому певним інтуїтивними імпульсами, підкріплюючи їх достовірною інформацією, яку читач може перевірити власноруч.
Отже, сьогодні видавництво стає подібним до промислових галузей економіки, адже воно є шляхом економічного, політичного, культурного впливу на людей, і, що є найголовнішим, може формувати думки і погляди читачів, а дуже часто ще й на стільки непомітно і перекручено, що переконати людину в протилежному стає неможливим. Письменникам детективного жанру віддається роль тих, хто можуть розважити читача, часто їх не сприймають серйозно, хоча насправді вони можуть бути серйозними науковцями та дослідниками, які діляться власним досвідом та знаннями у своїй творчості, тим самим вони привідкривають двері до невідомих для широкого загалу сфер життя, характерних саме для нашого часу і для нашого суспільства.

Теги: детектив, поствомернізм, формульна література

(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.

Loading...