Завантаження ...
зашиваєш на грудях зими розірвану рану
затуляєш небу кулі пташок перелітних
скільки не відкладай – для прощання завжди зарано
скільки не побивайся – для прОщення буде запізно
розтікаєшся в спогадах, начебто зруб живицею,
доторкнися – і вже не відмиєш запаху
ти ніколи нікому не бУла в руці синицею
проте сотні долонь прибивала своїми цвяхами
до живого хреста поміж вірністю і безпам’ятством
срібні рибини душ тамувала пательнею ніжності
ти була цій весні найсвятішим прообразом зашморгу
проростаючи в кожній секунді плахами грішними
Прочитано разів: 48
(1 оцінок, середня: 5.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
зима сама догралалася, а весну навіщо?
не люблю весну)
загалом класно, але рядок з рибинами і пательнями трохи мені чомусь не вкладається… натхнення!
ну то вже кожному своє
натхнення і Вам)
Що ж так весна не люба, чим?
ні риба ні м’ясо)) тобто ні зима ні літо) ні дощ ні сніг)
не люблю невизначеності))
хоча десь з другої частини квітня стає трохи щастя))
зато життя в нірибом’ясі, як ніде інше квітне. Не просто ж так наші предки новий рік з приходом березневим святкували!
риба і пательня демотивує міцно
хай квітне я не маю нічого проти
)
за змістом і мало демотивувати. значить я все правильно зробила)
Ще б весну задемотивувало
Треба скоріше ту ранку зашивати..