Коли починав читати наступну книжечку, одразу пригадав свій перший клас. Саме тоді востаннє бачив щось подібне, правда, у тому випадку це був комікс із кільканадцятирічною давністю. А зараз у мене повноцінна козацька книжка для дітей.
Книжка має назву «Казка про козака Степана, його пригоди і кохання». Автор Костянтин Климчук із Білої Церкви.
Найбільш яскраве, що пригадую з «першокласного» коміксу (а його, мені вручили тогочасні одинадцятикласниці – традиція така), це яскраві малюнки і дивацька пригода про молодого козака, що описує українську мужність. Відкриваючи перші сторінки «Казки про козака Степана…», побачив такі ж гарнезні ілюстрації! Можливо, саме це і вкинуло мене у вир спогадів, і я в деталях згадую зараз свій перший клас. А, можливо, й не лише це. Історія, що описана в цій дитячій козацькій книжечці, розповідає нам про мужнього парубка, що не боїться ворога, не лише тоді, коли той спить! Він прямує прямо в лігво зла, аби помститися йому, і визволити свою кохану дівчину з полону.
Казка про Степана написана у легкій поетичній формі. А те, що заховано між словами – вражає! Чого тільки варті слова побратима Степана:
«Вас зустрів і зрозумів –
Недаремно я бродив.
Україна – моя доля,
Її щастя, її воля!»
Безцінна фраза! І чудово підсумовує закінчення казки.
Благородність, мужність і справедливість – це те, що славило козаків на весь тогочасний світ. Історії для дітей, що описують ці якості, – завжди будуть міцним підніжжям для формування справжніх маленьких козаків.
астрід ліндгрен
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Дійсно, нам дуже бракує хороших яскравих дитячих книжок. Зараз у сегменті літератури для діток працює дуже багато авторів. Але якість ( маю на увазі не тільки поліграфію та малюнки), художня вартість, зміст – не зовсім на належному рівні. Не знаю, як у столиці чи в її околицях, але в Тернополі у крамницях дуже мало хороших дитячих книжок. Хоча кожен рік друкується чимало різної літератури. Одних видавництв у місті – біля двох десятків. Є чудові автори і твори, але пробитися до маленького читача – то велика проблема!
Є таке. Зараз просто більше картинку роблять а не твори пишуть. Так виховала реклама людей. Ну а друкарні аби не померти – крокують в слід
Згодна з попередніми коментарями. Подивіться на книжку, яка отримала премію ім. Лесі Українки. Чудові ілюстрації, але зміст… Про мурчика , равлика, жучка … Звісно, такі вірші теж мають бути українською мовою, не лише ж Агнією Барте розважати найменших українців. Але яким чином така поезія сприяє “вихованню молоді в дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства”, як зазначено в положенні премії?
Сумно коли, розважальна література отримує найвищі нагороди, тоді як твори зі змістом, які мають виховничий момент лишаються поза увагою видавців та конкурсних комісій.