Ви тут: Головна > Поезія > Гонець

Гонець

Автор:     Категорія: Поезія

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

Вечір вкриває міста,
зоряні намиста
висять над домом твоїм.

День догорів до кінця.
Можеш послати гінця
в одну з прикордоних країн.

Хай обійде весь світ,
хай принесе білий цвіт
ще недозрілих тут змін.

Чекай на його прихід,
залиш йому свій обід,
звільни від високих цін.

В його пакунку скарби,
таємних мов словники,
написані під час війн.

У тебе важка рука,
одне за одним слова
сідають на твої пальці,
щіпають за язика.

Обід вже вистиг давно.
Гонець запиває вином
білий як сніг анальгін.

– Витягни з цих словників
духмяні суцвіття слів!

Вижени з голови
жагу до піхотних мін,-

спустошує він бокал,-
– Ти ідіот і вандал!

У відповідь німота.
У тебе нема язика.

Від сили тертя і тепла,
від страху нових лексем,
він вирішив,що відпасти –
це вирішення всіх проблем.

Прочитано разів: 20
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оцінок, середня: 0,00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...

Залишити коментар

 
Top