ЗНИКОМЕ РОЗЦВІТАННЯ
Світ
У поезії росте
До точки відліку,
А точка ділиться
На тисячі дрібниць.
Іманентна краса –
То любов,
Неначе підліток.
Падаю ниць
І закриваю світ
Очима.
А там, в тумані,
За плечима –
Твоє життя
З моїм
Розкручує
Жалі.
І тайкома стікає
У вчорашнє,
В мозок.
Я жити хочу,
Мушу.
Трюмо і затвор –
Муті злі.
Неначе порошу,
Складне розбиває нас
(Морок)
На друзки, крупинки історії.
Ми малі.
Розпродалися в часі,
Немає вже нас.
Горить свіча
Амфор
По той бік сонця.
Далі важіль.
Стати хочу збоку,
Щоб не бути співучасником…
Втекти від себе?
Мало строку,
Стану співвласником
Нетлінних ідей.
Слово несе
В собі пам’ять,
Офіруючи душу і тіло…
Впотужнилась вода,
Жінка з алебастровим
Дзбанком
Під аркою
Молочного шляху
Іде в нікуди.
А я?
Чого хотіла?
Небо,
Земля.
Я не я –
Один із семи шляхів.
Я – роди.
Я бачу те,
Що бачили віки.
Я –
Перезріла глина.
Теги: конкурс 2012
(6 оцінок, середня: 3,83 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Тетяно, вітаю вас на Рукописі!
З етичних міркувань, ваші контактні дані було видалено з публікації, але збережено у внутрішній базі, дякую за участь у конкурсі. 🙂
Вірш не простий.
Сильно. Добрі образи, цікава думка. Дякую за приємні враження 🙂
мені трошки підвинесло мозок, але то таке. Сподобався образ “закриваю світ
Очима.”
і мені і мені))
п.с. і мозок винесло і образ сподобався)))
Мені ж: стану співласником не тлінних ідей… Перемоги:)
“точка ділиться на тисячі дрібниць” + “закриваю світ очима”
Цікаві роздуми
Дуже сподобалося! 👿
світ завжди неповторний, а якщо поезія – це неповторність, то поезія – ЦІЛИЙ СВІТ
😉
🙂 👿 😎
геть п0-месіанькому, здається, вмієте творити…