Пір”їнним дотиком торкаюсь твОго тіла,
Пронизлим шепотом віршую я інтим,
Як заклинання. ТвОя шкіра ніжно-біла,
Мов осінь, вкрилася відтінком золотим
При світлі місяця старого й мерехтінні
Аромолампи… У повітрі аромат
Із феромонами твОїми у сплетінні.
Ми стрілки часу в позах, ліжко – циферблат.
Прочитано разів: 16
Бракує мелодійності. Є декілька моментів які заплітають язик.
Знаю! Писав як думав. Щиро дякую за увагу до твору!!! Приємно!