Завантаження ...
:r... 
Між павутинь пір’їнок поетичних
душа моя блукала серед ночі,—
вона стомилась і благала очі
стулитися і спати… Снів незвичних
хотілося душі — не рим над-ри-в-них,
не горечі* розкраяного серця,
не слів, що мовби паприкою.., перцем
пекучим розсипалися.., пекли…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . В них
правда болю серце рвала.. Брудом
панічних метастаз вростала в рани:
Культура гине… Мало нас… Погано…
Ще не було Вкраїни… Й більш не буде?
-
*Гореч, -чі, ж. Жара.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
… не “гіркота”, а “гореч”…
Теги: конкурс 2012
(8 оцінок, середня: 2.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
а “горечі” – це звідки?
Вкраїна є наче.
Де та Твоя Вкраїна? Хіба Ти живеш у світі фатазій ((( Тусуєшся в невеличкому колі “серед своїх” і дуже далеко від влади, котра вже давно зробила якусь іншу країну, зовсім мало дотичну до України…
Розкажу одну бувальщину:
Львів, один з місцевих западенських обласних телеканалів. Нещодавно. Сидять дядьки навколо столу з наїдками-напоями, зображають передачу (як ото колись була російська “якийсь-там гусь” з Нікуліним, Боярскім тощо), і один з них каже:
“Ось ми тут сіли собі, повдягалися у вишиванки, розказуємо анекдоти українською і думаємо, що ми все ще в Україні живемо…”
якщо валити вину на когось то дійсно немає, але вина десь на 40% наша, тому таки є..
НМСД
от в тому то й наша біда… створити собі україномовне середовище і жити в ньому, нам звісно ж, ніхто не заваджає… але треба визнати, що ми зараз – українська нечисельна діаспора у країні, окупованій нашими ворогами. так, сильними, так, цілеспрямрваними, так, владно-менедженськи грамотними (переваги своїх ворогів треба визнавати), які розкрадають по-повній державу, яку реально треба рятувати.
ну, ще так довго житимемо, поки нас не припруть до стінки по-справжньому.
але боюсь, тоді вже рятувати буде нічого…
ТАке є, хоча то більше від затурканості народу вони “супернаменеджментовані”. Зараз всі сили спрямовані саме на ту затурканість. Освіти як такої немає, всюди комерція і напівпрофесіоналізм. Припинеться це лише тоді, коли в “царя” зіркова хвороба розвинеться.
хоча як воно там всьо насправді – знати не знаю.
слу, цитую: “від затурканості народу” “як воно там всьо насправді – знати не знаю” – Ти що, не в Україні живеш і до мас затурканого народу не відносишся..? нє, ну серйозно, це навіть не смішно, ви цей сайт з-за кордону робите, чи що?
Якби ж
Це я так іронізую
П.С: сайт недавно був на німцях, зараz навіть не знаю, ніби в нас.
в сенсі сервак?
І звідки така ерудиція
Так – сервак
питання, підозрюю, риторичне, але відповім: адміном сайту була )) до речі, вчора він накрився ((( підозрюю, тому, що я вже там півроку як не працюю…
в родовому відмінку правильна форма “метастазІВ”
у слова “павутиння” немає множини, тому вжита форма дещо сумнівна. Хоча її можна, однак, певним чином виправдати ))
ну і “горечі”– русизм, звісно ж.
Метаста́з – метаста́за.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
… маленьке моє, російською – ч.р., українською – ж.р.
Гореч, -чі, ж. Жара.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
… не “гіркота”, а “гореч”…
Паутина – павути́на.
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
… миле сонечко, павутина – ж.р., а не, як Тобі подумалось, збірне:
Паутина – павути́на, -ни; (собир.) павути́ння, -ння.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
-
З повагою,
… я філолог, зі Львова, працювала (і досі до деякої міри працюю) літредактором часопису “Прилуки.Фортеця”.
… в мене не буває русизмів.
-
Чювіха, нє умнічяй, – як казав мені якось один чернігівський гоп ))
пхіхіхіхі..
таке витончене мистецтво неадекватності.
молодець!!
p.s. особливо доставили дати
що за фраза: “особливо доставили дати”
?
всі ці словники ніхто не відміняв у 2012-му ))
http://r2u.org.ua/
Це остаточно на конкурс?
Знову бачу ерапочки, невже теж три роки писаний?
ну, не стібись )) остаточно. я ж кажу, що одразу правил не зрозуміла… вірш нещодавній… )))
То нічого, як каже досвід, їх чомусь мало хто розуміє. Але нічого (ще раз). Скоро підсумки, наперед скажу, що конкурс таки вдався! Ну – виправдав мої сподівання
________
Читаю вкотре вірша, вже читаю помаленько і вдумливо. Розумію нічні гуляння душі поміж перами у пошуках рими.
А закінчення трошки нокаотує. Он воно що. Турбує по ночах.
Гола правда! Частково.
“горечі” – тоже для мене не звучить, хоча і “гіркоти” не краще. Навіть не знаю що би було добре. “жовчі” чи шо
))) “жовчі” – двоскладове – нє катіт )))
-
повторюся, спеціально для Тебе і для всіх, хто знає літературну, а не повсякденну розмовну українську – таких зараз багато, особливо серед тих, хто намагається перекладати українською сценарії фільмів і театральних вистав:
Гореч, -чі, ж. Жара.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
… не “гіркота”, а “гореч”…
))))
Тьху, я так і думав спочатку (коріння від гарячого). Ця розмова переманила на іншу думку.
А “Жовчі серця” – оригінально було би
еклектика
жовчна людина може бути вцілому, а от про інший орган, ніж про міхур, так говорити …я б побоялася ..це тоді треба обростити крутими образами і серце, і його жовчність.
Знаю, проходив цю школу.
Просто цікаво де в серці жовч має бути. Саме поєднання то вже якийсь незрозумілий образ. А все що не зрозуміле – чимось приваблює.
Ну а нарощенння крутих інших – це вже майстерність
А винесіть ту “гореч” у примітки, аби кожному не пояснювати. Бо дійсно сприймається як “горечь сердца”. Від того робиться банальним. А воно ж он як оригінально гАряче
Дякую, Оленко )) зараз гляну.
Ще декілька днів тому заходив туди, він був уже гапликнутий. Думав, що то жарт
(то за сайт)
та от, до мене вчора тарабанили з Прилук… воюю.. відновлюю.. (((