Спинись на хвилину, заглянь в очі осені,
ми в долі нічого давно не просили.
Відтоді як тут поселились – непрошені –
живем на всі сто і радієм щосили.
То віршів рядки заплітаємо косами
двом чудам в дитячій, (а третє скоро),
то промені сонця у полі косимо
натомлені крила поклавши поруч.
В поезії Муз твій круги намотує
тримаючи прозу життя за гриву,
А ти римуєш з нірвани спокоєм –
нарешті все добре і ти щаслива.
Теги: конкурс 2012
Прочитано разів: 196
(3 оцінок, середня: 3,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Не знаю наскільки цей вірш підходить до теми конкурсу, але те, що він буденність робить поетичною – немає сумніву. Сподобався дуже-дуже. Останній катрен, Ігорю, зачарував безповоротно 😛
Дякую, Оленко! Якщо вважати Музи народом, то Муз – це чоловічий представник 🙂
“поезія про поезію” (вірші про жанр вцілому, ПРО МУЗУ, РИМИ, про внутрішній пошук, мову у віршах, поета і т.д.)
Ще раз щиро дякую! 🙂
Він більше, ніж про поезію 🙂
ліпше більше, ніж менше))
)) тут так
важко уявляю собі римування з нірвани спокоєм, така ідеалізована картинка, нехай комусь це буде реальністю..
Марія, як сказала Ліна Абрамова “Реальність людська абсурдна, як твір Далі
І кожен у ній вишукує власний зміст.” :)))
Римування з нірвани спокоєм я бачу у вмінні не нервуватися як мінімум з дрібниць. Тоді і пишеться і живеться легше. Це всього лиш питання вибору.
таке буває, але прикладів писання в моменти неспокою в історії таки більше
То правда. Але скільки таких віршів дають надію? Підтримують? Допомагають повірити?
надія завжди є, її треба мати в собі, тоді в кожному вірші знайдеш, а без того чиясь нірвана буде лише картинкою, а легкий сум – розпачем..
Просто гарно. І все.