Поезія – це музика Душі.
Нема для неї клітки чи кордонів.
Легке сопрано – сонячний мотив,
Чи баритон розгніваного грому.
Поезія злетить у небеса
І розіб’ється об стіну “байдужість”…
Це крила,вільний вітер і краса.
Важкі кайдани,що лягли на душу.
Поезія – це первородний гріх.
Це Божий дар і головна святиня.
Поезія – це сльози і це гріх.
Поезія – це ницість і гординя.
Поезія – це кара і це дар.
Поезія – це незбагненне чудо…
Поезію і душу хто продав,
Той проклятий на віки-вічні буде.
Поезію, Поете, не лишай
На роздоріжжі,бо вона загине.
Поезія для тебе то душа.
А без душі ти вже і не людина…
Теги: конкурс 2012
Прочитано разів: 247
(6 оцінок, середня: 2,33 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Хороша ритміка вірша.
Поезія – це завжди неповторність!
Повністю згодна, вірш, як солдатик 🙂
і думки гарні:)
Душі-мотив, кордонів-грому, байдужість-душу… Яка чудова у нас армія:)
Ой не знаю що й казати, як і так все видно (я про армію). Шкода, лише тих, на кому армія “карму очищає”…
порівняння стосувалося ритму:)
Повністю згоден що стосується рим. Але ж хоча б намагання є – невеличкий плюс автору
та воно так. Я просто не побачив у цьому вірші ані трохи поезії. Думка дріб”язкова.