У ніжності була своя печаль,
Закоцінілі і слова і рухи,
Як добре, що мене ніхто не слуха,
А може і не добре, просто жаль.
Я втримати хотіла сотні слів,
Напхати ними в одязі кишені,
А залишилися одні маленькі жмені,
І ті не реченням були, скоріше спів.
Я втримати хотіла сотні слів…
Теги: конкурс 2012
Прочитано разів: 89
(7 оцінок, середня: 2,29 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Вірш приймаємо, хоча складно нашкрябати конкретну тематику. Опираюся ли на слова: “мову у віршах, поета”.
😉
Так дійсно складно, а навмисне писати якось не то…
Цікавий вірш, легко читається. Цікаво що з словами таки сталося, окрім того, що завіршувалися
Це з життям таке сталося. Скажу фразою з одного фільму:”У мене враження, що стою посеред кімнати в якій повно людей, кричу на повні груди, а мене ніхто не чує..”