|
Ти хвилями немов вода,
Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш, Але в думки ти не пускаєш… Ось наче водоспад спада, В мене стихію цю кидаєш,
Й духмяно вогке, звабне плаття –
Відкрита врода у інтимі!
Про що думки твої ігриві,
Про зачинання чи зачаття?!
Навколо теплі кружать хвилі.
На міцній скелі розтіка,
Бажання стисне і охопить,
Немов в середині окропить,
Жагуче щось…
І та ріка,
Контрастно лід на дні розтопить,
Він так пощіпує, стіка,
На шкірі дибне все й змока.
Що криєш ти, що відкриваєш?
Я бачу спеку, чую струм
Струмків свіжіючих і шум,
Наших сердець, що наповняєш.
Яка ж таємність твоїх дум?
Арома, пахощі, ладан,
В твоїх просторах наркотичний.
Твій світ підкорює величний,
Кида в залежність і туман.
Що ж криєш, правду чи обман?
Я вип’ю сік твій еротичний!
У глибині яскравих чар,
В останній краплі, у ковткові,
Інтимне й істине у слові,
У думці твоїй і у мові,
Я віднайду той справжній дар:
Ти прагнеш пристрасті лиш пар…
Чи чадо, як росу любові?!
 (с) 27.10.2015р.
|
Теги: еротика, поезія
Прочитано разів: 26
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...