Осінь задощила ще з учора –
Справдились слова мої «пророчі»!
Сіре небо, крейсером «Аврора»,
Блискало, гриміло проти ночі…
Аж до ранку за вікном капіжно
Дощ мугикав пісню колискову,
Ковдра зігрівала тіло ніжно,
Місяць усміхався загадково,
Розмовляв зі мною як Ромео!
Сновидіння спати заважали,
Дві подушки з назвою «Дормео»
До світанку сон мій захищали…
Вранці за вікном така картина –
Густо затуманилось довкілля,
Небо без хмарин, як сиротина,
Сонце заховалося в підпілля…
Ліс дрімає, вкутаний туманом,
Листя п’є цілющу чисту воду –
Голова важка, як від дурману,
Сердиться на дощову погоду…
Теги: Задощила Осінь, О. Шнуренко, Рукопис
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...