Вона примружилася, ніби від задоволення. Похитнулася, але втрималася. Кожен рух спричиняв біль, її життя – немов натягнута струна, яка ось-ось обірветься. Ще один постріл. Відлуння крижаної підлоги. Ехо останньої хвилини її життя.
***
Дощ бив по скронях, по думках, діяв на нерви.
- Проблему вирішено?- він запитливо поглянув у очі чоловіка навпроти.
- Так.
- Не залишилося жодних слідів? Так?-раптом запитала жінка у червоній сукні.
- Так,- відповів чоловік у кріслі і протягнув руку до чергової порції мартіні.- Ми професіонали.
***
Вона як примати блукала у сновидіннях. Кошмари. Кожна ніч дихала ними, заліплювала очі, невимовно давила на серце. Годинами вони лежали намагаючись позбутися цього. Але навіть совість не могли змусити замовкнути совість.
***
Темний коридор. Кімната. І знову кімната. Здавалося що це ніколи не закінчиться.
Відчиняє двері. Знову. Біла тінь шмигнула в його душу. Покопирсалася в усіх її закутках, навіть найбільш потаємних і вилетіла назовні.
Нездоланне почуття провини заліплювало думки. Він більше не витримував. Чорне дуло пістолета. Постріл…
***
А все могло бути інакше.
***
Потяг, четверте купе. Картина вечірнього вокзалу. Накурене повітря і знову совість. Від неї не сховатися, не відкупитися, її не здолати, не вбити.
Мотузка. Холодне тіло.
***
А все могло бути інакше.
***
Гроші. Тепер вони їм не належить. Тепер ці папірці, заради яких знищило стільки людей, їм більше не потрібні. Вони вийшли з моди, як червона сукня…

(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.

 Завантаження ...

7 коментарів до “Етудик 003”

1. Anya коментує:

   19.09.2012 о 09:26

   Гарно. Незвичний стиль:roll:

   Відповіcти
2. Rush коментує:

   28.09.2012 о 06:16

   Дякую)

   Відповіcти
3. Ярослав Молінський коментує:

   29.09.2012 о 19:38

   Ну грош – не завжди були папірцями. Та й ера папірців вже помаленько стухає.
   Цікаво, але от бракує назви мені до “Етудиків”, як логічного завершення твору. Хоча то й початок ніби.

   Відповіcти
4. Rush коментує:

   07.10.2012 о 13:47

   Не знаю, назви чомусь в голову не приходять

   Відповіcти
   • vic.tor.doc коментує:

     07.10.2012 о 14:25

     І я, певно, “заразився” від Вас, Rush, “безназвленням”. Хоча, “Етудик”, з номером чи без – теж назва.

     Відповіcти
5. Rush коментує:

   07.10.2012 о 15:50

   Мене доречі звати Ліна. А вас? Хотілося б знати, бо якщо, наприклад, я захочу згадати Ваш твір в ЗНО, мені ж треба знати як звати автора))

   Відповіcти
   • vic.tor.doc коментує:

     07.10.2012 о 19:13

     Відповіcти