Мої любі бескиди. Ви подарували мені надію. Переповнили сумішшю різних почуттів, яких так мало в моєму тарганячому світі. Вас не оминула наша реальність, але не розгубилася і ваша таємничість. Що зрозуміла я через кілька днів після нашого «знайомства». Я йшла до вас, надіючись побачити відоме, зустріла ж мене абсолютна новизна. На ваших вершинах так багато свободи, свіжості і чар, які насичують повітря, мов краплі води… І ви збагатили волею мою кров. За що дуже вдячна. Щоб ніякі прерії чи пустелі не ув’язнили мою думку. Щоб мені вистачило сили не допустити цього.
Ви сколихали мою піддохлу віру, витрусивши з неї трохи нечисті і всяких паразитів. Підняли трішки до небес, щоб я таки відчула їхню ласку. Щоб трималась за це відчуття дуже-дуже міцно кожного божого дня. Зі всією ніжністю і печаллю згадую ваш дикий норов і круті стежини вашого лісистого «тіла». Які б перепони ви не створювали, ви самі завжди допоможете їх подолати. Я в це вірю.
Я вірю вам. Якби на світі була якась Казка, вона б обов`язково заховалася у ваших лісах і була геть щасливою у всіх своїх кінцях. А краще щоб вона прийшла до вас без кінців і початків. Краще б, щоб перетворилася в одну скромну історію, яку ніхто ніколи не прочитає, крім вас. Їй було б затишно і так мило на серці, аби лишень неквапливо снувати по ваших ледь помітних стежках, будучи ближче до вашого духу. Дурненька ніколи б не боялася самотності, не шукала б південних вітрів і чарівних сухих волошок, бо ви завжди роздрочите її своїм безмежним оптимізмом. Ваш пишний розмай – куди не глянь, квітне і пахне, – завжди звеселить її гнівну пиху. А хмарки на небі вкупі перетворяться в якісне кіно, яке не під силу ніякому режисеру.
Мої зеленоокі бескиди. Ви попали мені прямо в серце. Несподівано і безболісно. І ніжно застрягли в тому найтеплішому місці мого нутра. Я закохалася у вашу простоту, пристрасність і самобутність. Полюбила за те, що ви не нав’язуєтеся, а бережете мій і свій власний спокій. Я могла притулятися до вас, поки ви не зважали, і відпускати, поки ви упевнено йшли мені назустріч. Щоб не здогадалися, як сильно я хочу в ваші не зачаровані, а звичайні теплі обійми. АМ
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...