Віра, бажання – нема нічого …
Надія, любов – нема нікого…

Між нами крок,
а все ж це відстань!
Надуманий порок –
твого берега пристань!

У мене джаз, у тебе рок –
це наша пристрасть!
Душа моя ніби пророк,
у нас з тобою співучасть!

Твій погляд манить,
не відпускає, не покидає!
Як же це вабить
і в той момент мене зриває!

Караю себе за свої думки,
за вигадки і сподівання!
І все ж розведені стежки,
не чують серця мого благання!

Ця гра чаклунок ніби знущання!
Я відчуваю цей зв’язок!
Невже це вже було прощання,
так і, невідчинений замок?

Був вечір тихий, зимній і свічка на столі.
Сиділа юна дівчина у хаті на вікні.
Дивилася вона, як пада білий сніг,
Хтось сипав тихо з неба маленький вирій втіх.
Вкривало все довкола, будинки і сади,
Був вечір тихий, зимній і свічка на столі.
Сиділа юна дівчина і мріяла про те,
Як мама її милая щасливо заживе.
Хотіла їй сказати, що любить понад усе
І вдячна їй за ласку та ніжнеє слівце.
Вона цінує кожну недоспаную ніч
І витримку в змаганні з бідою пліч-о-пліч.
Жалкує про ті сльози, що мама пролила,
Хотіла б всі тривоги забрати в забуття.
Звільнити рідну маму від смутку і проблем
І щоб життя наповнилось щасливеньким в’юнцем.
– Матусю, я люблю тебе, вибачи мені! –
Сказала тихо дівчина сидівши на вікні…!

Люди не можуть
боротись з брехнею,
тому і блокують
свої почуття…
Хочуть забутись
простою юрбою,
яка оточує їхне життя.
Питаю:
– Як повернути буденне буття?
Звертаю…
– Не можна вернути, того що нема!
“Все руйнується” –
думаю я…
А може, то просто – ілюзія
була…?
Все просто, банально,
буквально, брутально…
Хочу позбутись, забутись
і повернутись в щасливе життя!

Прошу загаси
вогонь, що палає
або відпусти,
якщо не кохаєш!
Кажеш: “Ні, я ще кохаю…”
Правда? Брехня? Вже не відрізняю.
Дивись, ще трішки
і сніг піде…
Не встигнеш ти!
Він загасить все!
Тоді і побачу твої почуття.
В надії на те, що й досі твоя…

Хочу, щоб вітер…
розвіяв думки!
Хочу, щоб дощ…
розмив силует!
Хочу, щоб спокій був від тепер!
Хоч, щоб ніч…
забрала тривогу
і перестала кричати душа!
Хочу, щоб з ранком…
прийшла перемога
і щоб світанок спалив почуття!!!

Вcе ще в душі нестерпний лід?
А в серці досі заметіль?
Свідомість хоче подолати…
Твоє бажання покохати!
Підсвідомість допоможе
Звільнити розум від Зими…
Тобі лиш треба зрозуміти,
що кохання зовсім поруч.
Оглянутись та впустити…
Посміхнувшися Весні…!