Був вечір тихий, зимній і свічка на столі.
Сиділа юна дівчина у хаті на вікні.
Дивилася вона, як пада білий сніг,
Хтось сипав тихо з неба маленький вирій втіх.
Вкривало все довкола, будинки і сади,
Був вечір тихий, зимній і свічка на столі.
Сиділа юна дівчина і мріяла про те,
Як мама її милая щасливо заживе.
Хотіла їй сказати, що любить понад усе
І вдячна їй за ласку та ніжнеє слівце.
Вона цінує кожну недоспаную ніч
І витримку в змаганні з бідою пліч-о-пліч.
Жалкує про ті сльози, що мама пролила,
Хотіла б всі тривоги забрати в забуття.
Звільнити рідну маму від смутку і проблем
І щоб життя наповнилось щасливеньким в’юнцем.
– Матусю, я люблю тебе, вибачи мені! –
Сказала тихо дівчина сидівши на вікні…!
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...