В одному високогірному карпатському селі жило-було семеро дівчат, яких звали Анна-Марія. Точніше, першу звали Анна-Марія, другу – не Анна-Марія, третю – і Анна-Марія, і не Анна-Марія, четверту – і Анна, і Марія, п”яту – ні Анна, ні Марія, шосту – то Анна, то Марія, а сьому взагалі ніхто не звав. Щоб заробити собі на шматок хліба, вони працювали тяжко-важко з ранку до вечора. Точніше, Анна-Марія працювала тяжко-важко, не Анна-Марія – не тяжко-важко, і Анна-Марія, і не Анна-Марія – і тяжко-важко, і не тяжко-важко, і Анна, і Марія – і тяжко, і важко, ні Анна, ні Марія – ні тяжко, ні важко, то Анна, то Марія – то тяжко, то важко, а та, яку ніхто не звав, взагалі не працювала.
Одного чудового дня в село завітало семеро прекрасних принців, яких звали Жан-Батист. Дівчаткам вони сподобались. Точніше, Анні-Марії сподобався Жан-Батист, не Анні-Марії – не Жан-Батист, і Анні-Марії, і не Анні-Марії – і Жан-Батист, і не Жан-Батист, і Анні, і Марії – і Жан, і Батист, ні Анні, ні Марії – ні Жан, ні Батист, то Анні, то Марії – то Жан, то Батист, а тій, яку ніхто не звав, – той, котрого ніяк не звали. І принцам наші дівчатка теж сподобались. Тож вони всі поодружувались і стали жити так добре, що любо-дорого подивитись! Точніше, на Анну-Марію та Жана-Батиста подивитись було любо-дорого, на не Анну-Марію та не Жана-Батиста – не любо-дорого, на і Анну-Марію, і не Анну-Марію та і Жана-Батиста, і не Жана-Батиста – і любо-дорого, і не любо-дорого, на і Анну, і марію та і Жана, і Батиста – і любо, і дорого, на ні Анну, ні Марію та ні Жана, ні Батиста – ні любо, ні дорого, на то Анну, то Марію і то Жана, то Батиста – то любо, то дорого, а на ту, яку ніхто не звав, та того, котрого ніяк не звали, взагалі ніхто не дивився, вони взагалі ніколи не існували, я їх придумала, бо не люблю число 6.
А мораль у цій дурнуватій історії зовсім проста. Якщо ти досі не визначився, хто ти і навіщо ти є, то лежи собі тишком-нишком на ліжку і думай. Або не тишком-нишком. Або і тишком-нишком, і не тишком-нишком. Або і тишком, і нишком. Або ні тишком, ні нишком. Або то тишком, то нишком. А хочеш, взагалі не лежи, а сиди й пиши дурнуваті історії, як оце я.