Нервовий видих-вдих, солодкий серця щем,
Напружені усі рецептори й нейрони.
Яскраві почуття проллються із дощем
І поцілують цих дерев розкішні крони.
Сміятиметься грім. Станцює полонез
Із блискавками він. А пустотливий вітер
Ганятиме хмарки левадами небес
І так змішає всі відтінки їх палітр.
А поки що – ні хмар, ні вітру, ні грози…
Мені не світить світ, не радує радосинь.
Я очі підійму і закричу туди:
“Нехай почнеться дощ! Нехай почнеться осінь!”
28.09.2011
Теги: вірш про дощ, дощ, Елла Євтушенко
Прочитано разів: 96
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...