Цей світ такий жорстокий,аж хочеться блювати,

Куди не підеш,повсюди чуєш одні мати.

Наша влада обдирає нас як тільки може,

Скажіть мені всі,на що це все похоже?

Тебе переслідує реальне життя,

І знай ,що назад немає вороття.

Ти йдеш у безодню з якої виходу немає,

І ніхто тобі не допоможе,твою біль не здолає.

Ти сам по житті ,крокуй без перешкод,

Якщо хтось до тебе полізе,то бий зразу в рот.

Цей світ жорстокий,але ж ніхто не казав що буде легко,

Його вимір глибокий,треба дивитись щоб не залетіти далеко.

Треба не дивитися на інших людей,робити все самому,

Не розводити друзів як дітей, бути правим у всьому.

Так це життя ,у ньому все буває,

Хтось із рідних помер і тебе це вбиває.

Але навіщо ти так сильно переживаєш?

Ти ж в цьому не винна, а сама себе картаєш.

Цей час завжди у тебе щось забирає,

То коханих то рідних, ніхто не вгадає,

Чий погляд ти завтра не побачиш,

Чи за ким ти так сильно поплачеш.

 

 

Ти подивись о, люд великий,
що робиться у цій країні?
такий народ став грубий й дикий,
й не віддається батьківщині.
Кругом обман, немає ради,
у кожного свій план до зради.
Все продається, все:усе і всюди,
Подумайте ви добре, одумайтесь люди.
бо ж є у цьому світі щось святе,
що у тобі народе наш живе:
любов , віра й надія.
і лиш одна чудова мрія.
Не забувай батьків і родичів своїх,
і тих хто поруч із тобою – всіх!
Чекай ,що буде кращий день ніж був сьогодні,
і не дивись на світ такий,неначе ти в безодні,
в безодні мрій, думок і болі,
чистої води і непростої долі.