Тоді нам жилось не надто солодко:
дві на дві-вугілля із цукром
нас ламали, труїли інформаціним голодом
забороняли нашому болю виходити друком
Я мав квартиру, поруч з новою лікарнею
тієї, де лікарі продавали трамадол за 5.30,
і від старої нерентабельної пекарні,
де в печах голови вибухали від надлишку тіста.
Кожного ранку, коли я збирався йти на площу,
щоб голос звучав, падав з небесного міста у сотні умів
ти падала на підлогу, біля дверей так,ніби я йшов на прощу
я сідав поруч-між нами зростала відстань у двадцять із лишком слів
Єдиний,хто вірив у відродження нації
хто мріяв хоч раз постояти із рупором
став свідком доби ВЕЛИКОЇ руїнації,
коли країна почала дихати і захлинатись ступором
І тепер,коли минуло достатньо часу, щоб дивитись на розвал зверхньо
перед тобою сидить смішна першокурсниця і уявляє
як тоді заборонений прапор із дна спливав на поверхню
і вона стоїть на площі, тримає його за шию і посміхається.
19.02

Волосся жінок, яких ти насправді любив
з кожним роком ставало коротшим, серце-іншим
восени, коли йде тепло, вони теж ішли від чоловіків
у твої двері вривались так рвучко, що стелі одразу ставали нижчими

якби пам.ять про тих,кого ти добре знав
можна було злити, як воду – в єдину форму
ти б в устах народу став генієм, твій сплав-
ідеальна суміш таємниць,залита пляшкою рому

Іноді, коли дивишся на залізничний вокзал згори
прикидаєшся холодними, завжди послідовними коліями
хоча кожной ночі на площі тобі виносить вирок суд ” говори!
Інакше тобі буде гірше!” і таки буде. строки дадуть такі, ніби колись ми були злодіями

Хоча,насправді, ти нічого поганого так і не зробив:
не розбив пляшку об голову місцевого наркомана
не вкрав шкільний журнал.не розвів багаття і не спалив
хоча варто було. Виходить те,що ти прожив – навіяна політична омана

Єдине, ти навчився пристойно зваблювати жінок
і залишати в їхніх серцях такі глибокі сліди
що коли за тобою прийде смерть,давай назвемо її Ноок?
то ноги тобі омиватиме ріка, розбавлена їх слізьми

Їсти тобі готуватимуть їхні астральні руки, що з.являтимуться щовесни
спати будеш лягати на постіль, з їх зрізаного волосся
І хоча янголи частіше за жінок приходитимуть в твої сни
ти будеш мріяти про те як опускається стеля, так сильно,як не мріяв про це досі.
10.02.12

зализувати після тебе рани
схоже на те, щоб цілувати асфальт
твої лінії тихо переходять у шрами
мої, по яким покірно тече плай

Мила, ти в руках стаєш Тріумфальною аркою
воротами у Барселоні, що тягнуть
байдужих туристів, яких вабить твоя принадність
вони облизують твої руки..виснуть

на тобі кетягами смачного білого
я у тобі закладаю цеглу
ти ж у мені будуєш підвали винні
я розгублено блукаю залишеною сценою

вгризайся зубами, збочена дівчинко в інших
я все одно  залишила в тобі безліч своїх якорів
і коли ти будеш блукати загубленим містом
я посилатиму тобі світло своїх маяків

Одень меня вместо рубахи белой
Размажь по лицу остатки моей чести-полосами
уставшую,прислони к извращенным стенам
да будет тебе твердь.режь скорей волосы

Ступи в меня-осмелевшую Европу
вяжи по коленям
Помни
-отныне я твоя синагога
и я твой свет.не забудь сказать спасибо.Можешь
в ад это крикнуть а можешь-в небо.
Да будут прокляты все прежнее книги
о раних царях в этом городе
уже обесцененные.
покупаю их за последнюю мелочь.

Иди молиться в свою синагогу,
стоя на стертых коленях
если не можешь быть мертвым сегодня
то стань хоть бы чуточку ценным

Спека її роздягне
не гірше ніж всі попередні
коханці.
На подовжені труби
обережно вкладе,
що на мундштуки від
нудотних сигар
схожі
Вони впиваються ніби
цвяхами,
які освятила кров Христа
і вона починає текти…
ЇЇ сік збирається в хмари
вивчає нові шляхи
і падає пилом багряним
на голови безжитлових котів
Кістки її ламаються з хрустом
про це мені повідомляють з останніх
свіжих новин
які вже давно проїлися оцтом
мені стає пусто,
коли з останніх сил
з неї зривається шкіра
і звисає на облізлих деревах-гірляндами

Наприкінці над спиртованим містом
пахне її парфумами
ти ступаєш невагомо і вільно.
десь починається дощ
і ти відчуваєш
поцілунки її язиків
на твоїй щойно
обпеченій шкірі.

Новий Месія приходить до твого світу вчасно
приносить червоні пігулки-дієву протиотруту
від якої тобі з часом стане зле
Він розкладає думки на широких полицях
як розкладають щойно випраний одяг
годує з найкращих небесних садів твоїх коханців
Цей юний месія зачиняє двері.кутає в ковдри
поїть тебя якісним коньяком, гойдає на руках
і закриваючи очі Тобі присилає янгола у чисті сни
Який, ти потім це зрозуміш, зовсім не є святим
готує каву, носить довгі сорочки
пише листи про готику,не забуваючи
малювати твої очі, про які мріється навесні
Спаситель розпливається в посмішці і зникає
залишивши ослаблений імунітет і залежність від протиотрут
07.09.2011