Дождь…
Падает вниз…
Узкий карниз…
Вниз…
Я…
Я никогда…
Но навсегда…
Чист…
Души…
Ушедших людей…
Крики не смей…
Смех…
Я…
Я больше никогда…
Уже не смогу посмотреть в твои карие глаза…

256 днів тому ми не вважали один одного ворогами
У наш запалений мозок не пролазили думки про ненависть
Ми вимірювали наше життя не днями
А келихами,воском та теплими ночами
Ми жили так як мабуть живуть у Марокко
Але блукали по нічних джунглях Одеси
Та ніколи не користувалися ліхтарями
Ми усе випробовували на власній шкірі на власній душі
Коли всі загорталися у теплі ковдри та пили чай
Ми відкривали вікна забуваючи про застуду
Десь в далині шумів гай,нехай
Ми були просто неврівноваженими дітьми
Але хтось усе це називав коханням
А ми просто називали усе це життям
І ніколи мені це не буде здаватися марним
У ту саму мить ми вірили нашим очям…

Кожний клаптик цього осіннього міста
Нагадує мені проте що ти була поруч
А тепер я на самоті зі своїми страхами
Виправдовую себе своїми ж ілюзіями
Намагаюсь згадати навіщо я тут живий
Заради чого тепер мені помирати
Заради чого тепер доглядати квіти
І купувати вино та їжу на двох
Слова безмежно та глухо звучать
В моїх очах питання і жодної відповіді
Намагаюсь забути але кожного разу програю
Мабуть ти в мені як куля в тілі померлого
І її не позбутися доки не прийде лікар
Але гарних лікарів залишилось так мало
А ті що досі не продались
Сидять у коридорах безкоштовних лікарень
Та мріють про революцію та гострі ножі
Інколи я прокидаюсь у різних кімнатах
Намагаюсь знайти свої мрії та цигарки
Але немає ні того ні іншого тільки шрами
Про які неможливо забути…

Моя шкіра пахне іншою
Але моя душа тільки твоя
І варитимеш каву мені не ти
Я питиму и згадуватиму твої слова

Ніколи не стати тим ким був
Я занадто багато відчув
І віддав своє серце
За бридкі спогади ночі

На моєму обличчі посмішка
У моїй крові алкоголь
Та ніхто не здогадається
Що я відчуваю насправді

Я вкрав у себе спроможність
Бути справжнім
І намагаюсь домовитися
Зі своєю душею

Але все одно я помру
У твоїх сумних очах
Можливо в останнє збагну
Навіщо бачу тебе у снах…

Ни сказав ни слова развернуться уйти
Пряча глаза за стеклами дешевых очков
Что бы через минуту с ума сойти
Раствориться среди серых домов
Среди улиц разврата и хаоса
Среди ночных беспринципных друзей
Что бы никогда не вспомнить
Что бы никогда не вспомнить
Твоих благородных идей
И никому не сниться
И самому видеть только темноту
Что бы никогда не спиться
И мечтать о том как обмануть судьбу…
Не найдя подходящих слов
Повторял то что уже было сказано
Растекаясь по венам дорог
Последний разговор был не внятным не связным
Молиться вечером за тебя и верить
В ответы безграничного неба
Засыпать и просыпаться каждый день любя…

Страждати,чекати,втрачати і знову чекати
Проживати,перемикати з одного каналу на інший
Втрачати,знову втрачати,одну мрію,другу,за нею третю
Перемагати,шматувати свою любов
Збагнути,забрати і знову втрачати
Мені захотілось блювати,але знову треба лягати спати…
Мовчати,чекати,страждати
я намагаюсь зневажати всіх до одного
Мені знову плювати,бо нема на що чекати
І нема чого втрачати
Хотіти зловити хоча б одну мрію
Однією миттю прожити
Страждати,чекати,мовчати
Знову лягати спати…