Кожний клаптик цього осіннього міста
Нагадує мені проте що ти була поруч
А тепер я на самоті зі своїми страхами
Виправдовую себе своїми ж ілюзіями
Намагаюсь згадати навіщо я тут живий
Заради чого тепер мені помирати
Заради чого тепер доглядати квіти
І купувати вино та їжу на двох
Слова безмежно та глухо звучать
В моїх очах питання і жодної відповіді
Намагаюсь забути але кожного разу програю
Мабуть ти в мені як куля в тілі померлого
І її не позбутися доки не прийде лікар
Але гарних лікарів залишилось так мало
А ті що досі не продались
Сидять у коридорах безкоштовних лікарень
Та мріють про революцію та гострі ножі
Інколи я прокидаюсь у різних кімнатах
Намагаюсь знайти свої мрії та цигарки
Але немає ні того ні іншого тільки шрами
Про які неможливо забути…
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...
лікарі, які “мріють про революцію та гострі ножі”
і це: “Заради чого тепер доглядати квіти
І купувати вино та їжу на двох”
чудово! чудово!
все решту – важко надумане
а мені це
“Мабуть ти в мені як куля в тілі померлого
І її не позбутися доки не прийде лікар” – !
згідна )) залиш ці чотири рядки. все решту – викинь ))
Дуже дякую за критику насправді це приемніще за якесь таке: ооо круто чувак)