Україна сьогодення і майбутнє

Знаєте як написав Скрябін у одній із своїх книжок “Коли не знаєш, з чого почати , то закрадається думка : чи варто починати взагалі?  Але є про що розказати , і видно , доведеться все-таки з чогось почати…”

Я українець, мені маже 20 , напевно таких як я є сотні тисяч, а то мільйони у цій чарівній країні. Можливо  у нас різні смаки , різні погляди і прив’язаності. Хтось любить брюнеток, хтось блондинок, а комусь головне щоб ноги не були кривими. Ми всі різні і це природно. Та чому коли нас запитують “Що зараз відбувається в твоїй країні?” ми не задумуючись відповідаємо “ Дупа”. Саме це слово,  а можливо і набагато гостріші слова можна сказати про наш сьогоденнішній стан. Так  наша країна, положення якої , відносно інших країн , є дуже вигідним, в якої є ціла купа ресурсів  у порівняні і іншими країнами, зараз переживає не найкра

щі часи. Тай про що я говорю, чому тільки зараз, так триває вже 20 років.

Хто цьому винуватий  , хто допустив до такого? Коли це все закінчиться?  Та ми самі цьому винуваті, ми самі допустились до такого. Ми самі є водіями власного життя , музиками і скульпторами. Самі обрали таку владу, і ніяк не може зібратись з силами щоб все змінити на краще.

О так я вам розказав коротко, навіть дуже, про сьогодення нашої країни, думаю не варто писати багато тексту , ви і так в курсах яке воно. А на рахунок майбутнього, не знаю яким буде то майбутнє і чи взагалі воно буде (кажуть кінець скоро буде) звичайно можна б було написати правду про те що нам , як незалежній країні, залишилось ще недовго, і що скоро ми перейдемо під владу нашого брата старшого “Москаля”. Все крапка  , не можу більше про це говорити,надоїло, йду контру побавлюсь…

Кохайтесь друзі… ваш Тарас Бурко….

Головніше

У моїй голові зараз крутиться фраза…  “ Якби це не було так приємно, то цим би займались з примусу ”. Можливо так, але наскільки це важливо для нас , наскільки ми приділяємо цьому уваги, скільки часу і можливостей витрачаємо на думки про це. Небагато створінь може получати від цього кайф. Але для чого це нам , для чого це все, адже є купа інших речей , від яких ми в захваті. Хто догадався про шо йде мова , той напевне знає шо таке мінет і кулінгулус  і до якого виду сексу вони відносяться. Але мова зараз не про то. Мова йде про то , щоб наступного разу ви задумались, коли будете тикати своїм  твердим Петром  в Ма

Кажуть що перші рядки самі важливі . Можливо.  Хоча насправді  не знаю з чого почати і яким словом закінчити.  Отже поїхати…

Все починалось з холодного ранку. Коли  вони вставали з роту у них виходив конденсат, але їм було тепло і комфортно  і їм глибоко до сраки, політика яка йшла з ранку по ”Новому” , чи кримінал по “СТБ”.  Вони прокидались в обіймах , пили з ранку щось гаряче , і валили по своїм справам. В квартирі пахло кавою, та зеленим чаєм  (хто що пив  ви самі вирішуйте). Вони деколи напивались до срачки , розпалювали кальян, кохались на підлозі  і знову засинали в теплих обіймах один одного. Та кожного дня сніг на підвіконнях ставав товстішим, ледь теплі батареї  вже не помогали. Та їм далі було байдуже, їм просто було тепло.

В них не було імені. Він не любив свій день народження та подарунки. А вона не любила коли її кликали по імені,  і ц

ілували при людях.  Та незважаючи не все  вони були разом , лагідно називали один одного, святкували свої дні народження , дарували подарунки  і цілувались …( самі знаєте де). Мріяли кудись поїхати , бажано далеко , та ніколи не було грошей  і часу.

Це якраз був той період  коли в неї починались місячні. Це єдина річ яка вони ненавиділи двоє. Вона харилась за всяку  хуйню,  а він харився за то шо вона хариться за всяку хуйню. Було холодно, вони не кохались , але шалено заводили один одного їм було тепло.

Вони розійшлись , коли  сонце  гріло розтоплений сніг і тепло яке йшло від батарей, вже було непотрібним.  І можливо через рік, знову покохають один одного , та їм буде тепло з кимось іншим.  Самотність  почне  вбивати у власному теплі ,  яке стане чужим , стане простою звичкою… І вони сука помруть ,в чужому теплі , кохаючи один одного до смерті….