Завантаження ...
я бачив як іней зимою
упав на дахи сивиною;
а ше – під замерзлим туманом
сади у квітОчках оманних
і вмерзлі в дороги-стежинки
кришталиками сніжинки -
кришталики ті на віконцях
мов іскри від місяця й сонця;
а ще, як на білому тині
мов коси із гОлочок іней;
я бачив травинку пригнуту
вагою льодового смутку
й забуту, не зрізану квітку
під інеєм, всю у лелітках;
город, ледь притрушений снігом,
в вуальці з-під інею дихав;
світилось і сяяло поле
у райдузі до виднокола…
я все те побачив на ранні,
зимовим світанком в тумані
по інею йшов у задумі… -
так затишно бУло і сумно.
Прочитано разів: 10
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
люблю такий ностальгійний затишок. порожнє тоді наповнене невидимим. а іній казковість малює. все це бачу, гарно!
то коли по городу пройтися у туманний затишний ранок ранньої зими…