Завантаження ...
а на місто спадає дощ
і полоще простОри площ,
і будинки, завулки теж… -
і немає цій зливі меж.
очі вирячені вітрин
сяють полисками сльозин -
їх в далекі несуть краї
непогамовані ручаї.
в дощ уплетений срібний сніг
тане, падаючи до ніг.
мерзнуть в крапельках ліхтарі
в цій зимово-осінній грі.
там у променях безліч фар
злива в райдузі суперстар,
у лелітки вдяглись авта,
впала усмішка на вуста.
і не віють вітри від віт,
парасолевий різноцвіт
прикрашає дощу печаль
у осінніх в зимі прощань.
і стікає вода зі стріх,
із дворів і із вулиць всіх,
легко зстрибує з парасоль
і пірнає у море доль…
так на місто спадає дощ
і полоще прстОри площ,
і будинки, завулки теж…
і немає цій зливі меж.
Прочитано разів: 10
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
“ручаї” – мені виділилося це слово серед інших. Не струмок хіба?
струмок – потічок – течійка – ручай…а звідси і ручаї
