завмерла на півдорозі
обіймів налякана птаха
очима кольору осені
розіп’ята, мовби цвяхами.
стіною багряного золота
до краю узбіччя притиснута
і їй між потоків холоду,
немає ніякого прихистку.
наждаком шершавого розпачу
образа зализує тріщинки
люди,
не будьте занадто серйозними,
не шкодуйте обіймів ближньому.
Прочитано разів: 27
Моцно, особливо як додумувати сюжет причинний…