ніч несповна місяця
жбурляє божевільні сновидіння
під подушку
колективного безсвідомого всесвіту
на ранок
сновидці читатимуть сонники
а хто забув одягнути окуляри для сну
зрозуміє що не існує життя
поза сновидіннями
а поки -
заблукалі у міжсонні сновиди
протягнутими руками
куйовдять сни
із подушки
колективного безсвідомого всесвіту
летить пір’я
складається пір’їнкою до пір’їнки
і кружляє
птахом ненасненних сновидінь
і тільки у мить
коли ніч несповна місяця
одягає гамівну сорочку дня
можна прокинутись
і розбожеволіти
“ніч несповна місяця”
Чудовий вірш..
спасибі