коли йдеш збирати яблука,
які ще вчора вгризались в небо,
а тепер рум’яніють
у обіймах високої трави й
заклично виблискують
залишками хмар,
такими холодними,
що пальці обпікає і судомить
від доторку;

коли несеш їх у подолі,
відчуваючи,як вони твердими боками
штурхають один одного;

коли розкладаєш їх на столі,
а вони всотують в себе сонце,
так, що непомітно приходить вечір;

коли береш в руку
цю теплу наочну
модель любові,
підносиш до щоки
і відчуваєш як звідти
по-домашньому пахне
приборканою осінню,

тоді розумієш, що живий.

Теги: вірш про яблука, осінні вірші

8 коментарів до “яблука”

1. Наталя Боровик коментує:

   26.11.2012 о 17:14

   чомусь не публікувала його раніше

   Відповіcти
2. Ярослав Молінський коментує:

   26.11.2012 о 17:23

   Йой яблука
   Дуже

   Відповіcти
3. Вірш про яблуко | Українські статуси коментує:

   26.11.2012 о 18:09

   [...] йдеш збирати яблука, які ще вчора вгризались в небо, а тепер рум’яніють [...]

   Відповіcти
   • Наталя Боровик коментує:

     26.11.2012 о 18:11

     ?))

     Відповіcти
   • Наталя Боровик коментує:

     26.11.2012 о 18:15

     всьо)
     є контакт)

     Відповіcти
     • Ярослав Молінський коментує:

       26.11.2012 о 18:26

       Так, так

       Відповіcти
4. vikont1967 коментує:

   01.12.2012 о 15:30

   гарненько- гарненько! а от модель любові мене навіть усміхнула… Натхнення, пані Наталю! Всіх благ!

   Відповіcти
5. аміно коментує:

   04.12.2012 о 22:45

   І ще один яскравий словотвір. Після такої поезії, приглядаєшся навколо до світу прискіпливо-романтичніше

   Відповіcти