Завантаження ...
... 
тримаєш свою симпатію,
немов кошеня, за пазухою.
ходиш тихесенько
на самих пальчиках
ледь-ледь дихаєш.
заглядаєш з надією за комір
туди, де темніше,
де ближче до серця.
бачиш там
величезні налякані оченята
відчуваєш
як гАряче б’ється
пташина маленького серденька;
як в груди впивається
гострими кігтиками
непевне слово “любов”.
потім відпускаєш долоні
випускаєш тепло з-під светру
і чекаєш:
повернеться воно
ніжнім хутряним дотиком
чи
піде гуляти
саме по собі.
(2 оцінок, середня: 5.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
Дуже гарно. І змістовно.
Чуттєво
Має заспокійливий ефект:)
вірш розлити по баночках і продавати в аптеці під ярликом “антидепресант”
Ще й не продешевити б! Бо таки вартісний.
І ще раз оплески автору 
