Хмарини на небі,
Як очі – всі схожі!
Деякі ангели, крила не свої.
Люди в пустелі – самотні дерева,
Поле безмежне й журба за межею.
………………………….
У роздумах кожен
Щодня, як хмарини.
В пустелі блукаємо,
Серед живих.
Ми бачимо світло,
На жаль лише світле,
Ми просто дерева.
Самотні.
Хоча й в лісі…
Теги: вірш про людину, філософія
Прочитано разів: 45
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
а що тут можна змінювати, лише “на жаль” окремо напиши)
Написав 👿