Хто мок під дощем, той ближче до Бога
не сприймайте за жарт чи дитячі ігри.
Дощ досі з річища йде святого:
Гіона, Фісона, Євфрата і Тигра
Хоча дощ не йде. Він – падає.
І, розбиваючись об бруківку,
тихим дзвоном своїм нагадує
від небес до землі мандрівку.
Розлітається краплями в срібло
по дахах і закутах вулиць.
Він змиває все непотрібне,
повертає слова, що забулись.
На мапі небес професійно і віддано
малює долі, немов дороги.
Усіх нас із різної глини ліплено,
але в кожному частка його вологи.
Теги: вірш про дощ, поезія
Прочитано разів: 104
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...