Ви тут: Головна > Поезія > про це

про це

Автор:     Категорія: Поезія

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

розтирають спину дороги долоні коліс
як би зимно не було ніхто не поверне назад
проростають у кожному кроці усмішки зернят
сонний квітень в кишеньці нарешті тепло приніс

оголюють сонячні промені ребра горбів
і глибоко дихають в небі розчахнуті хмари
замішане тісто бажань стікає нектарами
офірує на жертовник усім хто горів

пульсує в судинах живих сіль з вином
гупає в скронях так ніби пірнув на дно
вже загадки душ відкриті лежать і п’янкі

ба, навіть пам’ять спиняє свій біг і німіє
такими веснами треба здійсняти мрії..
хай навіть потому ніхто не подасть руки.

Прочитано разів: 30
Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5 (0 оцінок, середня: 0.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ... Завантаження ...

3 коментарі до “про це”

  1. Ярослав Молінський Ярослав Молінський коментує:

    Якщо мрії здійснять – то може й подачки-руки вже не треба буде, бо вона буде у тебе. То таке :!:

    Відповіcти
    • Наталя Боровик Наталя Боровик коментує:

      у мене будетри руки))) вухууу :cool: :cool: :o :mrgreen:

      Відповіcти
      • Vlodko коментує:

        Відірвана шолє? :shock:

        Відповіcти

Залишити коментар


Top