Завантаження ...
НА КОНКУРС.
Сідало сонце за горою
Відчулись подихи весни
Струмки пролилися сльозою
Їм треба знов свій шлях пройти.
І знову річкою їм стати
Яка не спинить навіть час
Одне й те саме проживати
Лиш споглядаючи на нас.
А ми так само проживаєм
Завжди чекаємо весни
І так у справах,замічаєм
Нема колишньої краси.
Наш час збігає так помітно
Ще трохи,й знов прийде весна
І сонце сяє тим же світлом
Та радості чомусь нема.
Хоч час не можем ми спинити
Струмок хоч річкою стає
Але нам знову треба жити
Весна хай сили нам дає!
Щоб ми спинились на хвилинку
Забули клопіт наш земний
Бо час проходить без зупинки
А це лиш крок,такий простий!
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
Цікаво сюжет закрутився
щось у цьому є!
Дякую!Можете прочитати дальше.бо в мене кидається вірш по куплету.нарешті скинула весь.Заходьте ще!
Якщо чeсно, то перший куплет, коли сам по собі, буде сильніший. Не завжди потрібно відкривати всі карти
Весна сама сил немає, треба їй допомогти!