Ми не змогли знову проститись…
Чи тяжко лиш сказать – “Прощай”…
А дощик літній буде литись
В сирий гіркавий молочай …
Схвильована за нас з тобою,
Пробігшись крізь вільшник,
Горобина тонкою ногою
Ступила в мурашник …
І колихаючись в вогні,
В багрянцю ягід стиду,
Шептала тихо у долоні,
Сховавши очі з виду :
“Та я не знаю, що зі мною,
І Доля що засватає -
Чи може ти, чи інший хтось…
Чи зірка з серця падає”…
Ми не змогли знову проститись,
Чи тяжко лиш сказать – “Прощай”…
Мені у спогад буде снитись
Того багрянцю шепіт-май…
—————————————–
Paris (Univer) 2009
Прочитано разів: 4
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...