Яка то ніч…
Яка то ніч, де зорі голубі
Всі розквітали, наче паничі,
А серце із душею у журбі
Зітхали й сохли, сохли уночі…
Повільно гусне ніч. І все втиха.
О скільки тиші! Як її багато!
І я боюсь, боюсь того гріха,
Що знов приходить
зголоднілим святом.
Яка то ніч! Швидка її хода.
Вона, мов сніг, розтанула у тиші.
Вже ранок їй ув очі загляда,
В душі курсивом «вибачаюсь» пише.
А я в її ховаюся крило
Й зовсім, зовсім не соромно за себе.
Весняним пухом землю замело,
Все замело: і тишу, й ніч, і небо…
І вже та ніч – твоє! твоє тепло!
Де все так ніжно, трішечки зухвало…
Мабуть, це все колись уже було.
Я так боюсь: цієї ночі мало.
І знову ніч ця, наша, не чужа,
Такої більш немає в цілім світі!
І прямо в серце тишею вража,
А завтра – день…
Таке спекотне літо!
Сповзе ця ніч, мов крапля із стебла,
У кошик серпень визбирає зорі,
Вколише тайну ночі ковила
На ранок чистий, срібний і прозорий…
О Боже мій! Зозулі й солов’ї,
І пахощі п’янкої матіоли!
Яка то ніч! Не сполошіть її!
Хай назавжди залишиться у долі!
Теги: Яка то ніч
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
добре є!