Ми з тобою зараз однолітки,
але мине два роки і ти станеш старшим,
через п’ять ти зістарієшся,
може до того часу й помреш..
Але я пам’ятатиму завжди,
як носив тебе на руках,
Як ти пив молоко
що вділив я,
з напів повної тари.
Як розказував поглядом,
що на тебе за вікном
чекає весна.
Як шкода, друже, що для нас
на різних човнах пливе час.
Мабуть ти цінуєш більше
ранкові вітання і
будь яку іншу увагу,
мабуть тобі приємніше
скрутитившись у позицію
ембріона
забувати, що буде завтра,
бо ти лише кіт,
а до них воно йде
у п’ять разів повільніше ніж
до людини.
Ти знаєш ціну часу. Далі цікавіше…

Примружившись на сонечку сліпучім,

Скрутився у клубочок і муркоче

Теплом пригрітий симпатичний Котик.

Проміння сонячне його лоскоче.

На спинку повернувся, чухає животик, –

Розніжився і рухатись не хоче.

Та раптом йому спокій цей наскучив: Далі цікавіше…