Києвізм пахне зеленою травою

стоптаними тротуарами і підписаними книжками

а ще фіолетовою сценою і рамами з намальваними нами

у ньому найщиріщі почуття любові і дружби

розсипані груші в центрі і яблука з ящиків на пам”ять

букет з зів”ялих і і сухих вже квітів і айстри

чим не казка…

***

Моя осінь, як болото, замішана,

Та не чорна, яскраві у ній кольори,

Просто знаєте, ці дні непомітно так

Корінням підняли мене догори.

 

Моя осінь радості й суму

Із питаннями “йти?” чи “не йти?”

Розкопала мене, наче поле поосені,

Щось шукає, їй вірю, – сліди?

 

Моя осінь з розгубленістю, та не зі снами,

І не знаю, куди ще втекти…

 

Моя осене, маленька моя зірочко,

Я чекаю тебе, ти прийди.

Марійка Манорик

***

Не запитуй нічого.

Під стукіт коліс заколишуся.

Раптом зникне між нами гудками перервана лінія.

Тому – сміх.

Цьому – стогін.

І тиша болюча розкришиться

світлотінями,

плямами,

станцій іскринками синіми…

 

Зайвий клопіт в словах –

розуміння приходить на виході –

на яскравім пероні –

перетині напрямків й поглядів.

Ти ховай – не ховай голос слів за мовчаннями тихими,

що було – те було…

Зустріч душ у мандрівці світоглядів.

 

І зустрічами взагалі.

 

О.С.

На дрібних сторінках

антології твоїх зустрічей

висихають під сонцем

карпатські духмяні трави.

Визрівають сни,

листопадом жовтневих пустощів.

І скидає час

свої крила на переправі.

 

Ти давно живеш

в цих томах роздоріж й перетинів.

Між бруківки літер

ростуть почуття-закладки.

А гнучка поетика

обплітає тебе зсередини,

як новий сюжет

і початок усіх початків.

Оленка Бараненко

 

Теги: Гогольfest, києвізм, спогади