Мою історію можна було б почати діалогом:
– Привіт. Мене звуть Дарина. І я Інтернет – залежна вже два роки і вісім місяців.
– Привіт, Дарино.
=)
Що ж, гадаю Ви так само Інтернет – залежні, адже читаєте мою історію не в ранковій газеті.
І кожен з нас в певній мірі має дурну звичку: наливши філіжаночку кави, а що там – мисочку борщу! – бігти з цим смачним щастям до комп’ютеру.
Хтось дивиться відео, хтось – фото. А я читаю.
І от зараз, вже за третьою філіжанкою кавуськи я за звичкою натискаю: «МОЇ ГРУПИ» « ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ».
І раптом замислююсь: а вкотре я це зробила? Згадується той доленосний день, коли в новинах я побачила, що один мій знайомий долучився до цієї групи. Стало цікаво: натиснула, подивилась, подала заявку. Відписалася у темі знайомств. Мене відразу привітали. Потім вперше закинула віршик, навіть не пам’ятаю який. Навіть не пам’ятаю реакції. Але то точно було щось об’єктивне, суворе, але приємне. Потім я знайомилась із найактивнішими учасниками групи (ну, як знайомилась… – читала вірші, дивилася фото, не наважуючись на приватне спілкування…). Особливим був день створення власної авторської теми. В той час мені не було чого втрачати, а ті вірші мав хтось прочитати, аби вони мене не звели з розуму. І коли я прочитала купу приємностей, то ледь не плакала від щастя. І писала: «Дякую! Дякую! Дякую!». Якби ж ви знали, СКІЛЬКИ було в цьому слові!
Пам’ятаю, як палали очі, коли дивилася фото з зустрічей; як прочитала твір Діми Бовдуя «Про кота Ярослава». І щось озвалося у серці. Я поїду до них – вирішило воно, не питаючи мене, хоч я була і не проти =)
І от я побачила вас! А побачити – то повірити. Ви в мене є!
Сьогодні на головній сторінці групи опитування:
«Що для Вас означає бути учасником цієї групи?»
І я, не вагаючись, відповідаю:
«Група стала невід’ємною частиною мого життя та впливає на всі його сфери.»
То є правда! Люблю вас!
Metally Smith 25. 08. 11
Теги: Metally Smith, Історія, Поезія - це завжди неповторність
Кльова історія) сонячна)