…уже забув той день.)) Та ні, пам’ятаю, просто поняття “пам’ять”, для мене щось глибше. Як і у всіх, в стрічці “Мої групи”, одного буденного і звикло-ненасиченого дня, висвітилась на дисплеї монітора одна синенька циферка – “1”. Ніякого здивування не відчув, таке часто буває. Натиснув…Побачив поетичну групу, здивувало, що сам адміністратор запрошує – Це уже є хорошою ознакою. Вирішив додатися)) до того мене запрошували у подібні групи, але саме оця мені сподобалась особливо. Якась вона НЕ ТАКА як усі.. Спочатку було тем не багато, але уже досить щоб почитати. Нова ідея, ну принаймі ще не зустрічався з таким – це створення власної теми. Що й без роздумів зробив. Пишу, ділюсь час від часу, читаю.. Ще одне приємне здивування чекало на мене уже згодом… Зайшов одного разу поділитися новим “уламком свідомості” (тобто віршем) і побачив своє їм’я серед адміністраторів. Ось від тоді я почув щось рідне і тепле. Всі активні учасники стали хорошими друзями…Згодом я побачив ще й ідеологічну схожість у кожному. А деякі навіть віршами – наче єдині. Люблю вас всіх.
Немає дня, коли побувавши в контакті – не заглядаю в групу… Ми творимо – ми живем..

Ярослав 30.10.2009

Теги: Історія, Поезія - це завжди неповторність, Ярослав Молінський

(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.

Loading...